Якщо від ВВП відняти амортизаційні відрахування, можна отримати показник національного доходу відповідно до методології СНР.

Розподільчий метод дає змогу обчислювати ВВП як суму первісних доходів (доходів до перерозподілу), а також « чистих » податків на виробництво й імпорт. Додаван-ням до ВВП сальдо («чистих») доходів, отриманих від інших країн, обчислюється показник ВНП. Сума первісних доходів виступає як сукупність «факторних доходів» та доходів від власності. Ця сума трактується у СНР як національний доход. Інакше кажучи, поняття останнього трактується у СНР як сума первісних доходів. Звідси зрозуміло, що поняття національного доходу за методологією СНР не збіга-ється з тим, яке, застосовувалося у минулому у нашій теорії та практиці. Останнє не відбивало доходів, створе-них у сфері послуг.

Метод кінцевого використання передбачає обчислення ВНП як суми видатків резидентів країни (фізичних осіб, підприємств) і домашніх господарств (С) та уряду на кінцеве споживання (С) затрат підприємницького сектора на інвестиції (І), а також сальдо («чистих») експортно-імпортних операцій:

ВНП (У) = С + І + G + NX (8)

Отже, для обчислення ВНП цим методом важливе значення має розмежування споживчих витрат, інвестицій та урядових закупівель. Особливо важко розмежувати перші два компоненти, адже окремі товари (інструменти} продовольчі товари, транспортні засоби) можуть викорис-товуватися як населенням, так і у виробництві. Тому слід пам'ятати, що до складу інвестицій включають затрати на збільшення фізичних фондів господарських ланок, а також заплановані та незаплановані запаси. Останнє є необхід-ною умовою дотримання розглянутого рівняння.

Важливим є зіставлення оцінок ВНП за кілька років. Адже вони обчислюються на основі фактичних цін, що через інфляцію нагадує вимірювання за допомогою гумової ліній-ки. Для усунення впливу інфляції застосовується метод «дефлятор-ВНП». Суть його полягає у зіставленні номінального та реального ВНП. Для цього знаходять оцінки валового національного продукту за певний рік у поточних і порівняльних цінах (цінах базового року).

Слід зважати на те, що показник ВНП має ряд недолі-ків, а тому неточно відбиває як результати економіки, так і її вплив на рівень життя суспільства загалом.

ВНП включає лише легальні товари та послуги, які проходять через офіційні ринки, не відбиває впливу еконо-міки на навколишнє середовище, не характеризує розподі-лу ресурсів та результатів їх використання в економіці держави.

Тому показником ВНП (ВВП) слід оперувати обереж-но, у тому числі при міжнародних зіставленнях. Не можна вважати ВНП (ВВП) універсальним показником добробу-ту. Це насамперед показник могутності економіки. Остан-нім часом мають місце спроби сконструювати нові показ-ники добробуту, основані на загальному рівні освіти, по-треб у шкільних підручниках, розвитку охорони здоров'я тощо, але їх важко звести до єдиного узагальнюючого показника. Тому продовжують користуватися показником ВНП, обчислення якого має велике значення для форму-вання економічної політики.[5, с. 26-38]

4 Тенденція рівня виробництва та споживання національного доходу в Україні

Період 1991-2007 рр. позначений докорінною зміною соціально-економічних відносин, утвердженням принципово нової економіки. Фактично з нульової позначки сформовано її визначальні атрибути - фінансову, грошову, бюджетну, банківську, митну та інші системи, які в сукупності визначають економічну інфраструктуру незалежності держави. За ці роки демонтовано основні підвалини адміністративно-командної системи економічних відносин. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині понад 75% від загального обсягу промислової продукції виробляється недержавними підприємствами. Здійснено роздержавлення сфери будівництва та транспорту, на приватних засадах розвиваються підприємства торгівлі. Принципові, кардинальні зміни відбулися на селі, де активно реалізуються завдання розпочатої ще в 1994 р. земельної реформи. За час її проведення 6,4 млн. селян безоплатно одержали у власність 26,5 млн. га сільськогосподарських угідь. Ще 6,2 млн. га земель передано в приватну власність для ведення фермерських, особистих підсобних та присадибних господарств. На недержавній основі нині виробляється практично вся аграрна продукція. Цей найскладніший крок у комплексі ринкових перетворень докорінно змінює систему економічних відносин не лише на селі, а й у всій державі.
Протягом 90-х років сформовано основний каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів, утверджено основи відповідної законодавчої бази. Здійснено важливі заходи в лібералізації господарських зв'язків, зокрема цінового механізму, грошового та валютного ринків, ринків товарів та капіталів. Наслідком цих кроків стало подолання хронічного дефіциту товарів, нескінченних черг, які 70 років були невід'ємним атрибутом повсякденного життя кожної сім'ї. Змінюється характер поведінки суб'єктів господарювання, які щодалі більше орієнтуються на платоспроможний попит, кон'юнктуру ринку, максимізацію прибутку.

Докорінно перебудовано й економічні функції держави. Замість системи директивного управління сформовано основні важелі та інструменти державного макроекономічного регулювання.

Нині економіка України на противагу системній замкнутості, характерній для попереднього періоду, є у своїй основі відкритою. Маємо стабільну конвертовану національну валюту, а також законодавство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, яка останнім часом дедалі більше наближається до стандартів і вимог Світової організації торгівлі.

Сказане дає підстави для такого принципового висновку: незважаючи на проблеми і труднощі, за десять років реформ в економіці України, практично в усіх її сферах в основному сформовано фундамент ринкової економіки, нагромаджено критичну масу ринкових перетворень. Це відкриває реальну перспективу динамічного зростання та якісного розвитку вітчизняної економіки, підвищення рівня життя народу. У суспільстві зміцнюється переконаність у тому, що альтернативи обраному шляху ринкових перетворень немає.[6,с.152-157].

Важливим підсумком попереднього етапу стало подолання тривалої руйнівної економічної кризи, що сягає корінням у часи радянської системи. За роки кризи (1990-1999 рр.) обсяги ВВВ скоротився на 59,2%, промислової продукції - на 48,9,сільськогосподарської на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 раза. Найвідчутніші втрати припали