1,0 відсотка від обсягу видатків бюджетів міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, бюджетів міст Києва і Севастополя та 2,0 відсотків - від обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів районів в загальному обсязі 722,31 млн. грн., що на 19,2 відсотка (116,6 млн. грн.) перевищує обсяг, врахований у 2006 році.
Крім цього, в складі місцевих бюджетів передбачено додаткову дотацію на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів в сумі 567,1 млн. грн.
Такий фінансовий ресурс дасть можливість врахувати особливості окремих місцевих бюджетів, які не враховує Формула розподілу міжбюджетних трансфертів (особливості депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник щільності населення та розгалужену мережу бюджетних установ).
У 2007 році в загальному фонді місцевих бюджетів на виконання державних соціальних програм згідно з вимогами статті 89 Бюджетного кодексу України передбачено 3970,4 млн. грн., що на 2 896,3 млн.грн., або у 1,8 раза більше показника 2006 року.
Загальний обсяг субвенцій з державного бюджету до місцевих бюджетів (по загальному фонду) на 2007 рік обрахований в сумі 16248,9 млн.грн., що в 1,5 раза більше проти поточного року.
Зважаючи на викладене, при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів на планований бюджетний період максимально врахована у межах загального балансу фінансових ресурсів держави пріоритетність спрямування коштів бюджету та оптимальність пропорції їх розподілу між бюджетними програмами і рівнями бюджетів із застосуванням стимулюючих норм, а запровадження нових удосконалених форм та механізмів міжбюджетних взаємовідносин гарантуватиме виконання запланованих показників місцевих бюджетів та сприятиме збільшенню фінансової самодостатності бюджетів територіальних громад.
Виходячи з наведеного, можна виділити такі етапи становлення бюджетної системи та її регулюючої функції в Україні:
- початковий етап становлення бюджетної системи (1992-1994 роки), який характеризується незадовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи, наявністю значного розміру дефіциту бюджету, в тому числі з емісійними джерелами його покриття, нарощуванням обсягів державного боргу, недосконалим регулюванням міжбюджетних відносин;
- етап часткового збалансування бюджетної системи (1995-1997 роки), який характеризується недостатнім рівнем регулюючої функції бюджетної системи, нарощуванням заборгованості зі сплати до бюджету податків і зборів, дебіторської та кредиторської заборгованості бюджету, зменшенням розміру дефіциту бюджету з використанням неемісійних джерел його покриття, скороченням обсягу державного боргу, поступовим упровадженням казначейської системи виконання бюджету;
- етап подальшого збалансування бюджетної системи (з 1998 року), який характеризується задовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи, суттєвим зменшенням обсягу державного боргу, посиленням керованості бюджетним дефіцитом (профіцитом), упровадженням програмно-цільового методу планування бюджету, реформуванням системи міжбюджетних взаємовідносин, нормативно-законодавчим урегулюванням бюджетного процесу шляхом прийняття Бюджетного кодексу України, поетапним запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів, скороченням обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості бюджету.
Висновок
На мою думку, бюджетна система України постійно розвивалася та вдосконалювалася і на сьогодні має в основному сформований механізм для здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-економічного розвитку України. Разом з тим зазначені позитивні результати ще не дають підстав для висновку про радикальні зрушення у фінансово-бюджетній сфері, в якій залишається ряд невирішених проблем.
Також погоджуюсь з тим, що бюджетна політика у сфері видатків не досить ефективно впливає на соціальний розвиток та економічне зростання як передумову підвищення життєвого рівня та добробуту населення. Має місце недостатній рівень поєднання фіскальної і стимулюючої функцій податкової політики, потребують подальшого вдосконалення міжбюджетні взаємовідносини, які ще не повністю враховують економічний потенціал регіонів. У цілому фінансово-бюджетна політика ще не відповідає у достатній мірі вимогам стратегічних завдань економічного й соціального розвитку держави.
Основні зусилля в бюджетній політиці України повинні бути спрямовані на вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами держави, у тому числі їх перерозподіл через бюджет, досягнення реальної збалансованості бюджетної системи.
Бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної і податкової політик. В Україні остання формувалася в умовах надзвичайно жорсткої економічної кризи, що не могло не позначитися на характері змін. Оскільки, з одного боку, постійною залишалася проблема мобілізації коштів до бюджету для виконання державою своїх функцій і зобов’язань, а з іншого — об’єктивним був безперервний процес втрати одних джерел фінансових надходжень до бюджету і, у зв’язку з цим, пошуку інших, які б відповідали новій системі господарювання. Це постійно загострювало проблему дефіциту бюджету та методів його фінансування. Крім того, серед принципово нових умов з’явилися такі, які пов’язані з низькою фінансовою й управлінською дисципліною, тінізацією економіки, неефективністю здійснення окремих видів видатків, марнотратством, фактами розкрадання державних коштів.
Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв’язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними.
Слід зауважити, що бюджетна система критикувалася і критикуватиметься, оскільки в її основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв’язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст бюджетної політики. Часто це призводить до порушення окремих, навіть загальновизнаних принципів фіскальної політики — таких, наприклад, як справедливість, стабільність. Останнього принципу можна і слід дотримуватися тільки певний період часу і відповідно до умов,