Загальний обсяг державного внутрішнього боргу на 31.12.2005 року складав 19,3 млрд. грн. Його зростання порівняно з 2001 роком становить понад 70 відсотків. Зовнішня заборгованість держави передбачається на 31.12.2005 року в сумі 8,1 млрд. доларів США. Порівняно з 2001 роком вона зросла на 20,1 відсотка.

Використання як внутрішніх так і зовнішніх запозичень до 1999 року здійснювалось для покриття дефіциту державного бюджету. В додатку 1 вказано заборгованість України перед іншими державами та організаціями.

Починаючи з 1995 року одним із джерел фінансування дефіциту державного бюджету став ринок державних цінних паперів. Міністерство фінансів, НБУ використовували ринок ОВДП одночасно для покриття попередньої заборгованості держави, а через залучення коштів нерезидентів — для підтримки стабільності гривні з подальшим зниженням норми процента та стабілізації грошово-кредитної системи. Періодичне використання залучених коштів для валютних інтервенцій дозволяло протягом 1996 — 1997 років утримувати відносно стабільний курс гривні, який коливався в межах 1,763 — 1,899 грн./дол. США. Відносна стабільність гривні дозволила залучити значний капітал іноземних інвесторів у вигляді заборгованості за облігаціями ОВДП. Так, обсяг облігацій (за їх номінальною вартістю), що перебували у власності нерезидентів на кінець липня 2002 року, становив 52% всіх розміщених ОВДП. Міністерство фінансів за допомогою реструктуризації ринку ОВДП, а також створення спеціальних пільгових умов намагалось втримати нерезидентів на фондовому ринку України. В цей період НБУ намагався стримати девальвацію гривні за рахунок продажу валютних резервів на МБВБ.

Можна зазначити, що всяка реструктуризація урядом зобов'язань за ОВДП проходила в інтересах власників ОВДП і призводила до зростання державного боргу. Так, тільки в першому півріччі 2004 року весь обсяг видатків на обслуговування внутрішнього державного боргу склали сплачені доходи за ОВДП в сумі 416,5 млн. грн. Кошти, використані на погашення внутрішнього боргу в сумі 1299,0 млн. грн., повністю спрямовані на погашення лише ОВДЛ. Фактично витрачена на погашення сума більше запланованої на 434,8 млн. грн.

Особливо загрозлива ситуація з виплатою платежів за зовнішнім боргом, склалася в Україні на початку 2004 року. Уряд намагався здійснити реструктуризацію зовнішнього боргу України та відновити лінію розширеного фінансування МВФ на суму 2,6 млрд. дол. Проблемою для України є не створення сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій, отримання міжнародних кредитів, визначення нових джерел фінансування, а ефективність використання залучених фінансових ресурсів, посилення контролю з боку держави за цільовим використанням коштів. Значною мірою цьому сприятиме створення відповідного правового механізму і перш за все прийняття Закону України "Про державний борг України".

Обслуговування боргу — не комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і змін умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

Виплата процентів, виграшів, коштів з погашення позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення та деякі інші витрати.

При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргу визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів за заборгованістю до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування прийнято вважати значення коефіцієнта, що дорівнює 25 відсоткам.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в іншій формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення боргових зобов'язань України у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До нього зараховують кошти у розмірі 50 відсотків, одержаних від приватизації майна державних підприємств.

Міністерство фінансів України щороку публікує в загальнодоступному виданні відомості про державний внутрішній борг України.

Методами управління державним боргом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики. Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають виплачуватися за позиками. Збільшення строків дії випущеної позики називають консолідацією. Консолідація і конверсія можуть провадитися також одночасно. Уніфікація позик — це об'єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики. В окремих випадках може здійснюватися обмін облігацій за регресивним співвідношенням, тобто коли кілька раніше випущених облігацій прирівнюють до однієї нової облігації. Цей метод не має економічних обґрунтувань.

Відстрочення погашення позики, як правило, провадиться тоді, коли випуск нових позик використовують на обслуговування раніше випущених позик. Усі зазначені методи застосовують до внутрішнього боргу.

Відстрочення погашення боргових зобов'язань, а також анулювання боргу може застосовуватись як щодо внутрішніх, так і щодо зовнішніх позик. Анулювання боргів може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами.

Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України.

Розміщення боргових зобов'язань Уряду України та надання гарантій від його імені провадить за його дорученням Міністерство фінансів України.

Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно з затвердженням Державного бюджету України на наступний