Інформаційна інфраструктура

Перспектива розвитку України визначається усвідомленням реалій XXI століття — часу глобальної економіки, панування інформаційних технологій і комунікаційних мереж, випереджаючого накопичення гуманітарного, зокрема, інтелектуального потенціалу.
Перехід до принципово нової управлінської ідеології розвитку українського суспільства передбачає стратегічну орієнтацію на нові випереджаючі технології у сфері виробництва та створення на загальнодержавному рівні цілісної системи підтримки інтелектуального потенціалу нації, його розвитку і перетворення на інтелектуальний капітал...Запорука гідного шляху України в майбутнє - випереджаючий розвиток інтелектуального капіталу, основою якого є постійно зростаючий сукупний людський потенціал. Прагматичний інтелект, доповнений мораллю і патріотизмом у сучасному, а тим більше в майбутньому світі, є важливішим за інші економічні ресурси, включаючи навіть земельні.

інформаційне суспільство – фаза розвитку суспільства, на якій домінуючими продуктами виробництва є інформація і знання;

національна інформаційна політика – стратегія, напрями і завдання держави у сфері збирання, зберігання, використання та поширення інформації та інформаційних ресурсів у суспільстві;

інформаційна сфера — сукупність інформаційних ресурсів, інформаційної інфраструктури, суб’єктів інформаційних відносин, які забезпечують збирання, зберігання, використання та поширення інформації, а також система правового регулювання суспільних відносин у цій сфері;

інформаційні відносини — відносини, що виникають в усіх сферах життя і діяльності особи, суспільства та держави у процесі збирання, зберігання, використання та поширення інформації;

інформаційна безпека – стан захищеності інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній сфері, який виключає можливість заподіяння їм шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність інформації, а також негативні наслідки використання інформаційних технологій або законодавчо забороненої чи обмеженої для поширення інформації;

інформаційна інфраструктура — сукупність взаємодіючих систем виробництва, накопичення, зберігання та доставляння інформаційних продуктів, виробництва і розвитку інформаційних технологій, сервісного обслуговування елементів інфраструктури і системи підготовки кадрів, що забезпечують формування та використання інформаційних ресурсів;

інформаційний продукт (продукція) — документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів;

інформаційні послуги — дії суб’єктів інформаційних відносин, спрямовані на забезпечення користувачів інформаційними продуктами;

інформаційні процеси — пошук, одержання, оброблення, накопичення, використання, зберігання та поширення інформації, а також створення, виробництво, зберігання, захист, поширення та споживання інформаційної продукції;

інформаційна система — організаційно впорядкована сукупність інформаційних ресурсів, інформаційних технологій і засобів забезпечення інформаційних процесів;

інформаційна технологія — цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість оброблення даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування;

національний інформаційний простір — сфера, у якій здійснюються інформаційні процеси та встановлюються інформаційні відносини між суб’єктами під юрисдикцією держави;

національні інформаційні ресурси — вся належна Україні інформація, включаючи окремі документи і масиви документів, незалежно від змісту, форми, часу і місця їх створення, форми власності, а також кінцеві результати інтелектуальної, творчої діяльності, зафіксовані на будь-яких носіях інформації, доступні для використання особою, суспільством і державою через засоби масової інформації та телекомунікації, архіви, бібліотеки, музеї, фонди, банки даних, публічні виступи, художньо-виконавську діяльність тощо;

світовий інформаційний простір — сфера, у якій відбувається інформаційна діяльність людства, впорядкована, як правило, міжнародними конвенціями і договорами.

Полювання за інтелектом у найближчому майбутньому перетвориться на самостійний і один з найвигідніших видів бізнесу. Компанії, де працюють учені, що роблять відкриття, миттєво переміщуються на вищий рівень у світових рейтингах.
Враховуючи природну обмеженість інтелектуальних ресурсів окремої країни сьогодні велика увага приділяється «імпорту інтелекту».
Інтелектуальний потенціал нації має кілька складових, а саме:
— систему науки та освіти, що включає державні та недержавні наукові заклади;
— комп’ютерне забезпечення (кількість комп’ютерів, їх якість, ступінь охоплення сітьовим зв’язком);
— системи зв’язку (де визначальними є швидкість зв’язку, його надійність, захищеність від несанкціонованого доступу);
— бази даних на друкованих (бібліотеки) та електронних носіях;
— i інтелектуальну власність у вигляді патентів, ліцензій, ноу- хау.

Вкрай важливим є і той міцний духовний фундамент нації, який допоміг піднятися багатьом народам як у далекому, так і в недавньому минулому. Ми сподіваємось на гідне майбутнє України в сучасних умовах суспільного прогресу і розуміємо що тільки молодь, зайнявши «диспетчерські пункти» у державі, відкриє для всіх нас шанс відновити той плідний, творчий, підприємницький дух, що має здатність облагороджувати все довкола себе.

Блискучі науково-технічні досягнення століття, як авіація, атомна енергія, космос, обчислювальна техніка, біоінженерія, Інтернет - не виключили існування в суспільстві духовного, морального та ідеологічного занепаду. Це викликано дисбалансом між стрімким зростанням технічного (матеріального) світу та системою моральних цінностей людства.

Сьогодні вже очевидна теза: інформаційне суспільство це стратегія розвитку у ХХІ столітті. Наступні покоління інформаційних технологій передбачають вихід форми представлення і способів обробки даних за межі класичних клієнт-серверних і реляційних моделей, що потребує формування нових вимог до функціональних можливостей, продуктивності і безпеки інформаційних відносин.

Даного часу в світі все більший розвиток отримує принцип організації інформаційних, телекомунікаційних, обчислювальних і кадрових ресурсів по типу “матриці”, коли забезпечується гнучкий, безпечний і централізований розподіл ресурсів в інтересах так званих “віртуальних організацій”, які створюються для вирішення конкретних задач в динамічній обстановці. Іншими словами, ефективність і продуктивність процесів формування нових якостей інформаційного суспільства у ХХІ столітті визначатиметься не кількістю компонентів інформаційної інфраструктури (комп’ютерів, баз і банків даних, чи супутників), а перш за все можливістю гнучкої взаємодії між ними.

Питання розвитку інформаційної сфери перебувають серед пріоритетних напрямів діяльності в Україні. Входження України у світовий інформаційний простір є одним