У практиці поширеніший комбінований підхід "знизу–вгору/згори–вниз" (Bottom–Up/Top–Down), який узагальнює й збалансовує найкращі моменти двох раніше розглянутих підходів. За такого підходу вище керівництво надає загальні директиви щодо цілей компанії, а керівники нижчої та середньої ланки готують бюджети, спрямовані на досягнення цілей компанії.

У даній роботі ми будемо використовувати метод бюджетування через прирощення і підхід до організації бюджетування "згори-вниз".

2.3. Класифікація бюджетів

У процесі бюджетування враховуються такі чинники: стадії життєвого циклу продукту, що виробляється; постійні і змінні потреби покупців; рівень конкуренції; трудові ресурси; тенденції розвитку технології; рівень підприємницького і фінансового ри-зику; потреби і ресурси виробництва; запаси на складі; вартість сировини; маркетингові й рекламні умови; ціноутворення на то-вари (послуги); моральне старіння товарів і послуг.

Бюджетування є комплексною системою заходів й охоплює всі основні сторони діяльності підприємства — фінанси, виро-бництво, збут, постачання, організацію та координує їх. При-ймаючи управлінські рішення на всіх рівнях менеджменту, слід акцентувати на фінансовій стороні, що й дає можливість оптимізувати витрати, максимізувати прибуток, забезпечувати збалансованість залучених фінансових ресурсів за напрямами їх використання як в обсягах, так і в часі за всіма секторами діяльності.

При побудові системи бюджетування необхідно обов'язково враховувати галузеву специфіку діяльності підприємств, яка впливає на формування первинних бюджетів, їх характеристи-ки. В основу бюджетування на промисловому підприємстві, на відміну від інших галузей економіки, покладено особливості кругообігу оборотних (фінансовий цикл) та необоротних (інвес-тиційний цикл) активів. Фінансовий цикл у промисловості включає стадію виробництва, що обумовлює більш складну сис-тему бюджетування витрат. У промисловості на стадії виробництва відбувається якісна зміна «вхідних» потоків, тобто величина «вихідних» потоків ви-значається не тільки ринковою (зовнішньою), а й виробничою (внутрішньою) політикою підприємства. Наявність виробничої стадії визначає специфіку не тільки фінансового циклу, а й інве-стиційного. На відміну від інших галузей, де інвестиційний цикл достатньою мірою узагальнено (тобто основні засоби ста-ндартизовані й забезпечують вимоги бізнесу), у промисловості більша частина інвестицій спрямовується на виготовлення різ-них видів продукції, тобто значною мірою індивідуалізована. Що стосується галузевих особливостей управління промисло-вим підприємством, то вони пов'язані з таким складним сегмен-том бюджетного процесу, як виробничий облік та планування, й охоплюють стадію трансформації «вхідних» ресурсів у «вихід-ні» товарні потоки. Отже, наявність стадії виробництва і, як на-слідок, виробничого обліку й планування, є тією особливістю, яка визначає технологію бюджетного процесу на промисловому підприємстві.

Структура системи бюджетів та ступінь деталізації її складових визначаються: особливостями торговельно-виробничого процесу (у тому числі видом продукції та послуг, методами виробництва й маркетингу); організаційної структури; організації системи бу-хгалтерського обліку, виробничого й фінансового контролю; розмірами підприємства й тим, що є предметом бюджетування; кваліфікацією керівників і тих, хто розробляє бюджети.

Залежно від класифікаційних ознак бюджети можуть бути об'єднані в окремі групи. Більшість авторів поділяють бюджети на операційні, фінансові та інвестиційні. (рис. 2.1.)

Рис. 2.2. Класифікація основних видів бюджетів, що розробляються на підприємстві

Відповідно до принципу єдності й залежно від ступеня деталізації виділяють бюджети: першого рівня (бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів, прогнозний ба-ланс); другого рівня (бюджети продажу, виробництва, запасів, постійних витрат, придбання тощо); третього рівня (бюджети ви-робничих витрат, збутових витрат, загальних комерційних тощо); четвертого рівня (бюджети прямих матеріальних витрат, прямих витрат оплати праці тощо). Наведена класифікація бюджетів свід-чить про багатоступеневу узгоджену ієрархічну структуру їх по-будови зі значним рівнем деталізації даних, що, у свою чергу, сприяє раціональному використанню ресурсів та контролю за ді-яльністю підприємства.

Узагальнену схему побудови системи бюджетів на підприємс-тві за умови, що як первинний взято бюджет реалізації, наведено в роботі О. О. Терещенка «Фінансова діяльність суб'єктів госпо-дарювання».

У більш конкретизованому вигляді система взаємозв'язків між окремими бюджетами на промисловому підприємстві наведена на рис. 2.2.

Операційний бюджет підприємства – розпис на плановий період доходів і витрат підприємства. Його формують на основі планів реалізації, матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці. Для операційного бюджету характерна багатоступенева ієрархічна структура побудови, оскільки він формується на основі узгоджених між собою бюджетів нижчого рівня.

Фінансові бюджети відображають вплив прийнятих рішень у виробничій, комерційній, інвестиційній діяльності підприємства на його фінансові ресурси й фінансову рівновагу протягом бю-джетного періоду.

В інвестиційному бюджеті формалізуються питання оновлен-ня та вибуття основних засобів, будь-яких інших довгострокових вкладень ресурсів підприємства, що й становить основу інвести-ційного циклу.

Оскільки виробниче підприємство ТзОВ «Птахофабрика «Кохавинка» є невелике за розмірами та має досить складну структуру витрат, доцільніше формувати операційні бюджети, які включають окремі частини надходження й використання ресурсів підприємства. Основна частина операційних бюджетів прямо чи опосередковано впливає на показники, що характери-зують результати поточної (оперативної) діяльності, й насампе-ред показники доходу та здійснених поточних витрат, які відо-бражаються в групі аналітичних бюджетів.

Бюджет продажів — план за товарним асортиментом й обсягом продажів кожної номенклатурної позиції і є відправною точкою для розробки всіх наступних операційних бюджетів. Розробляється вищим керівництвом.

Рис. 2.3. Структурна схема системи бюджетів та взаємозв’язок її інструментів

Обсяг продажів і його товарна структура визначають рівень і загальний характер діяльності підприємства. Розробка бюджету продажів — найбільш складний етап у процесі бюджетування, тому що обсяг продажів і, отже, виторг від них визначаються не стільки виробничими можливостями підприємства, скільки можливостями збуту на реальному ринку, що підданий впливу неконтрольованих факторів, часто з великою часткою невизначеності.

Фактори, що впливають на прогноз обсягу продажів:

обсяг продажів попередніх періодів;

виробнича потужність;

залежність продажів від загальноекономічних показників, рівня зайнятості, цін, рівня особистих