Зазначений договір стосується лише процедури розгляду заявок на винаходи, він не передбачає видачі міжнародних патентів. Заявка, що подається за процедурою Договору про патентну кооперацію, називається міжнародною заявкою. Вона подається до національного патентного відомства, в Україні – до Установи. Про те Договір передбачає можливість подання міжнародної заявки безпосередньо до Міжнародного бюро ВОІВ, яке в таких випадках виступає, як приймаюче відомство. Міжнародна заявка діє як національна від дати міжнародного подання у тих Договірних державах РСТ що зазначені заявником у його заявці. Міжнародна заявка має відповідати певним встановленим стандартам, а також сплачується єдиний збір в єдиній валюті і до єдиного відомства.

Наступним етапом у роботі з міжнародною заявкою є здійснення міжнародного пошуку – тобто пошуку всіх джерел інформації, що в тій чи іншій мірі стосуються міжнародної заявки. Міжнародний пошук здійснюється Міжнародними пошуковими органами, до яких належить Австралійське, Австрійське, Європейське патентні відомства та Відомство США з патентів і товарних знаків та ін.

Міжнародний пошук за заявкою завершується звітом, що передається заявникові протягом 4-5 місяців від дати подання міжнародної заявки.

Міжнародний пошук за заявкою дозволяє заявникові вирішити питання у світлі наведених відомостей про доцільність патентування свого об’єкта чи продовжити пошук більш раціонального вирішення технічної проблеми, заявленої як винахід.

Договір про патентну кооперацію містить також положення про надання допомоги національним патентним відомствам щодо обробки заявок і видання національних патентів.

На підставі звіту про міжнародний пошук заявник має вирішити питання про проведення попередньої експертизи заявки, яка є не обов’язковою для країн, що приєдналися до цього Договору.

Для проведення попередньої експертизи міжнародної заявки призначаються міжнародні органи попередньої експертизи результати якої повідомляються заявникові і вони визначають рівень патентоздатності заявленої пропозиції.

Результати Міжнародної попередньої експертизи мають важливе значення і для країн де експертиза заявок по суті не проводиться а патенти видаються під відповідальність заявника. Такі результати мають вагу і авторитет при укладанні ліцензійних договорів.

Якщо на підставі міжнародного пошуку та результатів міжнародної попередньої експертизи заявник зробить про недоцільність домагатися видачі патенту на заявлену пропозицію, він може відізвати свою міжнародну заявку і цим самим уникнути зайвих витрат.

Патенти, видані однією Організацією, називаються Європейськими патентами.

Конвенція не визнає об’єктами винаходів відкриття, наукові теорії та математичні методи; естетичні твори; схеми, правила і методи для використання розумових операцій, спортивних або розважальних ігор або занять бізнесом і програм для комп’ютерів; надання інформації. Методи обробки тіл людей або тварин хірургічними або терапевтичними і діагностичними методами що практикуються на тілах людей і тварин не повинні вважатися винаходами.

Не допускається видача європейських патентів на винаходи публікації або використання яких могли б суперечити громадському порядку або моралі, за умов, що використання не повинно визначатися таким, що воно заборонене законом або правилами в кількох або в усіх державах, що підписали Конвенцію.

Винахід вважається новим, якщо він не є частиною відомого оригінального виробу, що є творчим результатом, має винахідницький рівень, якщо він є творчим результатом і не є очевидним для особи, кваліфікованої у даній сфері технічної творчості.

Винахід вважається придатним для використання у промисловості, якщо він може бути використаний у будь-якій галузі промисловості, включаючи сільське господарство.

Право на одержання Європейського патенту має будь-яка фізична чи юридична особа, а право на нього належить винахідником або його правонаступникові.

Чинність Європейського патенту визначається строком на 20 років від дати оформлення заявки.

Права, що випливають з Європейського патенту, починають свою дію від дати публікації відомостей про його видачу в кожній договірній державі, в якій він видається. Будь-яке порушення Європейського патенту має розглядатись в межах національного закону.

Публікації повинні містити опис, вимоги, креслення, як оформлені, так і додаткові, Європейську попередню експертизу і короткий огляд.

Європейське патентне бюро здійснює експертизу заявки по суті відповідно до письмової заяви заявника і з’ясовує, чи відповідає вимогам Конвенції заявка на Європейський патент і винахід, що її стосується.

Протягом дев’яти місяців від дати публікації інформації про видачу Європейського патенту будь-яка особа може надіслати до Європейського патентного бюро заперечення проти видачі патенту. Заперечення має бути оформлене в письмовій формі і містити обґрунтування заперечення. Оформлене заперечення розглядається лише за умови сплати встановленого збору за подання заперечення.

Зазначене заперечення стосується Європейського патенту в усіх країнах в яких він виданий.

Підстави для заперечення проти видачі Європейського патенту можуть бути:

об’єкт, що заявлений на видачу Європейського патенту є незапатентованим;

Європейський патент не розкриває винаходу способом, достатньо ясним і повним для того, щоб його міг реалізувати фахівець у даній галузі;

Заявлений об’єкт виходить за межі змісту оформленої заявки.

На підставі розгляду заперечення проти видачі Європейського патенту відділ заперечень Європейського патентного бюро може прийняти рішення про відхилення заперечення чи анулювання Європейського патенту.

З розпадом колишнього СРСР постало питання про створення власної національної системи, а також про створення умов для полегшення патентування об’єктів промислової власності у країнах СНД, якою стала тимчасова угода. Тимчасова угода про охорону промислової власності передбачала створення Міждержавної організації з охорони промислової власності, що мала складатись із Адміністративної ради, Патентного відомства і Патентного суду. Проте ряд об’єктивних причин перешкодили реалізувати сформульовані у тимчасовій угоді принципові положення.

Зусиллями фахівців країн СНД було розроблено і прийнято Угоду про заходи щодо охорони промислової власності і створення Міждержавної ради з питань охорони промислової власності. Угода була підписана 12 березня 1993 р. Все ж принцип створення Міждержавної ради і завдання, що ставилися перед нею з питань охорони