Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Теоретико-методологічна характеристика макроекономіки 5

1.1. Суть макроекономіки 5

1.2. Основні цілі макроекономіки 5

1.3. Інструменти макроекономічного регулювання 6

Розділ 2. Класична теорія макроекономічного регулювання. Грошовий ринок. Попит на гроші 11

2.1. Класична теорія макроекономічного регулювання 11

2.2. Грошовий ринок. Попит на гроші 16

Розділ 3.“Кейнсіанська теорія, як вихідна база розвитку макроекономічної динаміки” 21

3.1. Сукупний попит і сукупна пропозиція 21

3. 2. Ефект зміни сукупного попиту і сукупної пропозиції 25

3.3.Базова модель Кейнса: роль споживання та заощадження 29

3.4.Мультиплікатор випуску за витратами. Базова модель Кейнса 37

3.5.Ускладнена модель Кейнса. Мультиплікатор державних податків 37

3.6. Базова модель Кейнса: зайнятість 40

Висновок 44

Список використаної літератури 49

Вступ

У ринковому господарстві перед урядом не коштують задачі безпосередньої організації виробництва товарів і розподілу ресурсів. Воно не має право вільно розпоряджатися ресурсами, капіталом і виробничими товарами, як це відбувається в командно-розподільній системі.

Вже в період вільної конкуренції значна частина продуктивних сил переростає рамки класичної приватної власності і держава змушена брати на себе зміст таких структур економіки, як залізниці , пошта, телеграф і т.п. Посилення міждержавної інтеграції на основі поділу праці приводить до переростання загальних економічних процесів за національні границі, формуванню нових соціально-економічних проблем, зв'язаних з обороною, наукою, регулюванням соціальних відносин, відтворенням робочої сили, міграції, екологією і т.д.

З'являється гостра необхідність утручання державної структури в механізм регулювання прийняття економічних і політичних рішень.

Макроекономічна теорія вивчає економіку в цілому або великі сектори економіки. Вона досліджує такі питання, як національний доход, виробництво, норми безробіття, рівень інфляції, платіжний баланс, державний бюджет і ін.

Ціль макроекономічної політики, що спирається
на макроекономічну теорію, - підтримка повної зайнятості, стабільності цін, ефективного економічного росту.

Макроекономічна теорія розглядає загальні економічні проблеми, функціонування ринкової економіки в цілому. Тому цілком природно спробувати застосувати макроекономічну теорію до умов переходу країни до ринкової економіки.

Ідея макроекономічного моделювання і регулювання виникла тоді, коли стало зрозуміло, що ринкових механізм сам не в змозі подолати наростаючі диспропорції, відновити втрачену економічну рівновагу.

Переломним моментом стала найглибша в історії ринкової економіки 1929-33 рр. (так звана «велика депресія». У деяких країнах (США, Великобританія, Швеція) під її впливом намагались застосувати нетрадиційні методи стабілізації, адже методи, які застосовувались за неокласичними рецептами – маневрування ставкою процента і рівнем заробітньої плати, перестали давати ефект.

Держава змушена була більш глибоко втручатися у процеси відтворення. Проте відчувалась нагальна необхідність створення нової економічної теорії, яка б пояснила причини порушень економічної рівноваги і дала рекомендації по її досягненню, тобто створила загальну модель економічного розвитку в нових умовах.

Розділ 1. Теоретико-методологічна характеристика макроекономіки

1.1. Суть макроекономіки

Макроекономіка - сукупність взаємозалежних виробників і споживачів товарів і послуг. На відміну від мікроекономіки, що вивчає мотивацію поводження виробників і споживачів, а також механізм їхньої взаємодії на товарному ринку і ринках факторів виробництва в умовах різних видів конкуренції, макроекономіка являє собою частину економічної теорії, що розглядає функціонування економіки в цілому.

Макроекономіка займається економікою в національному масштабі і тому має справу з агрегірованними економічними показниками, такими, як валовий національний продукт, національний доход, валові інвестиції, сукупний попит, сукупна пропозиція, рівень і динаміка цін і т.п. Досліджуючи і встановлюючи кількісні зв'язки між макроекономічними показниками, Макроекономіка не досліджує соціально-економічні відносини, обмежуючи кількісними характеристиками економічних явищ і процесів і їхні динаміки.

1.2. Основні цілі макроекономіки

У центрі уваги макроекономіки - розробка таких проблем, як організація економічного регулювання.

За допомогою економічних методів можна:

1. пригальмувати і стабілізувати інфляцію;

2. прискорити просування до нової якості економічного росту;

3. знайти задовільні рішення інших великих проблем;

4. зберегти природні ресурси;

5. підтримати оптимальні темпи виробництва товарів і послуг.

Питання про цілях і методах здійснення макроекономічної політики є одним з найбільш дискусійних в економічній теорії. Саме по цьому питанню найбільше чітко проглядаються розходження між різними школами макроекономічних теорій.

Спектр цих розходжень досить широкий: від майже повного заперечення необхідності державного втручання у функціонування національної економіки (класична школа немарксистської економічної думки) до визнання чільної ролі держави в рішенні всіх макроекономічних проблем (ортодоксальний марксизм).

Незважаючи на широке розходження в поглядах представників різних шкіл більшість економістів визнає, що основною задачею макроекономічної політики повинне бути підвищення ефективності і соціальної спрямованості функціонування ринкової економіки.

Рішення цієї задачі припускає орієнтацію макроекономічної політики держави на досягнення наступних основних цілей:

- стійкого й ефективного економічного росту;

- повної зайнятості;

- стабільності загального рівня цін;

- соціальній справедливості й економічній забезпеченості непрацездатних;

- стійкості торговельного і платіжного балансів країни.

1.3. Інструменти макроекономічного регулювання

Засобу державного регулювання підрозділяються на адміністративні й економічні.

Адміністративні засоби не зв'язані зі створенням додаткового матеріального стимулювання або небезпекою фінансового збитку. Вони базуються на силі державної влади і містять у собі міри заборони, дозволи і примуси.

Адміністративні засоби регулювання в розвитих країнах з ринковою економікою використовуються в незначних масштабах. Їхня сфера діяльності обмежується в основному на охороні навколишнього середовища, створення умов для соціально слабко захищених шарів населення.

Економічні засоби державного регулювання підрозділяються на засоби грошово-кредитної і бюджетної політики. Самостійним комплексним
інструментом ДРЕ є державний сектор в економіці. Основні економічні засоби - це:

регулювання дисконтної ставки (дисконтна політика, здійснювана центральним банком)

встановлення і зміна розмірів мінімальних резервів, що фінансові інститути країни зобов'язані зберігати в центральному банку

операції державних установ на ринку цінних паперів, такі як емісія державних зобов'язань,

торгівля ними і погашення.

За допомогою цих інструментів держава прагне змінити співвідношення попиту та пропозиції на фінансовому ринку в потрібному напрямку. Пряме державне господарське регулювання здійснюється засобами бюджетної