Зберігає своє нескороминуще значення головна ідея кейнсіанства - необхідність втручання держави для стабільного розвитку капіталістичної економіки. Можна сперечатися про те, якими методами це робити, але те, що ринковий механізм повинен бути доповнений державним регулюванням, у сучасних політиків великих сумнівів не викликає.

Та і для самого кейнсіанства інфляція 70-х років не пройшла безслідно. Як зробити макроекономічну політику ефективнішим інструментом економічного регулювання? Як стимулювати зростання виробництва, не викликаючи при цьому (або не підтримуючи) інфляційних тенденцій? Як битися з інфляцією, не обмежуючи при цьому темпів економічного зростання і не стимулюючи безробіття? Все це - центральна тема сучасного кейнсіанства.

Разом з економістами консервативного толку кейнсіанці визнають сьогодні небезпеку подальшого зростання державних витрат і бюджетних дефіцитів. От чому сучасні кейнсіанці вже не наполягають на подібних методах державного регулювання економіки. Вони визнають необхідність бюджетних обмежень. Проте виступаючи за жорсткішу бюджетну політику, обгрунтовують необхідність і важливість використовування іншого інструменту регулювання - кредитно-грошової політики. Зниження процентних ставок і розширення можливостей кредитування, вважають вони, сприятиме зростанню інвестиційного попиту і загальному підйому економіки.

У той же час економісти-посткейнсіанці шукають і нові способи боротьби з інфляцією, які не вели б до зниження виробництва і зайнятості. На думку деяких з них, антиінфляційна політика повинна враховувати і ті параметри, які визначають формування витрат і доходів. Як антиінфляційний рецепт вони пропонують так звану політику доходів, тобто добровільна угода між підприємцями і профспілками про певний темп зростання зарплати, не перевищуючому зростання продуктивності праці, контроль над цінами природних монополій і т.п. В такій політиці бачиться ним можливість одночасного рішення проблеми зайнятості і інфляції - того, що не в змозі забезпечити традиційні податково-бюджетні і кредитно-грошові важелі.

Сьогодні в нашій країні ім'я Кейнса згадується не тільки в студентських лекціях. Багато прихильників державного регулювання економіки, незалежно від того, про які інструменти і методи регулювання йде мова, готові спертися на його авторитет. Мол, навіть Кейнс був за регулювання! Насправді все не так очевидно. По-перше, слід пям'ятати, що кейнсіанська теорія і політика виходять з існування розвиненої ринкової економіки. Ми ж знаходимося у стадії переходу до цієї економіки зі всіма її особливостями, безглуздостями і труднощами. Тому пряме "накладення" кейнсіанскою теорію на нашу економіку не підходить.

По-друге, багато хто з теперішніх "знавців" кейнсіанства критикує жорстку політику стабілізації, направлену на зниження бюджетного дефіциту і інфляції. Їх привертає ідея активнішого використовування бюджетного дефіциту і грошової експансії як те пальне, яке нібито здатне допомогти зростанню економіки. Швидше за все, вони не знають - але саме про це йшла мова в даній статті, - що дефіцитне фінансування в умовах інфляції виявилося якраз тим слабким місцем кейнсіанської теорії і політики, яке викликало кризу колишньої її моделі і визначило шляхи подальшої її корекції. Тому швидше слід було б прислухатися до голосу сучасних посткейнсіанців, які радять відноситися до бюджетного дефіциту украй обережно, переносячи акценти з бюджету і зростання державних витрат на кредитно-грошову політику як основний інструмент непрямої дії на економіку.

По-третє, наша перехідна економіка вимагає особливого підходу до ролі держави, оскільки це період одночасно і ломки старої державної системи управління, і створення державою нової ринкової інфраструктури (у вигляді законів, інститутів контролю, податкових зборів і т. п.), без чого ринок перетворюється на "дике поле" розбою. А крім того, перехідна економіка вимагає проведення активної структурної політики. Всі ці проблеми безпосереднього відношення до теорії Кейнса не мають. Проте знати її, як і всю економічну теорію Заходу, а не окремі вирвані з історичного контексту положення, необхідно. Знання теорії і досвіду розвинених країн, розуміння умов, в яких дає ефект та або інша міра економічної політики, здатні і допомогти, і уберегти від помилок в ході непотрібного експериментатора або чергового "винаходу велосипеда".

Саме цьому перш за все вивчає досвід наукової і практичної діяльності великого англійця Джона Мейнарда Кейнса.

Список використаної літератури

Антонова Н.Б. Государственное регулирование экономики: Учебное пособие. В 2-х частях. – Мн.: Академия управления при президенте Республики Беларусь, 1999

Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. –К., 1997.

Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. – Москва: «Издательство ПРИОР», Новосибирск: ООО «Издательство ЮКЭА», 1999

Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.

Государственное регулирование экономики. Учебное пособие / Под ред. д.э.н. А.Н. Петрова, д.э.н. М.И. Кныша. – СПб.: Любавич, 1999

Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.

Ильин С.С., Васильева Т.И. Экономика: Справочник студента. –М.: ООО «Издательство АСТ»; Филологическое общество «СЛОВО», 2000

Качуровский Е.П. Беларусь 2000. Новая экономическая стратегия. – Мн.; БГУ, 1999

Концепция программы социально-экономического развития Республики Беларусь на 2001-2005 гг. – Мн., 2000

Папковская П.Я. Учет внешнеэкономической деятельности: Учебник. – Мн.: ООО «Мисанта», 1997

Пол А. Самуэльсон, Вильям Нордхаус. Экономика: Пер. с англ. – М.; «Лаборатория Базовых знаний», 2000

Пухтаєвич Г. О. Макроекономічний аналіз. – К., 2000.

Радионова І. Макроекономіка та економічна політика. – К., 1996.

Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001.

Савченко А.Г. Макроекономіка. Навчально-методичний посіб-ник для самостійного вивчення дисципліни. - К., 2000.

Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б.