Фінансово-кредитне регулювання економіки.
1. Державний бюджет як головний засіб управління соціально-економічним
розвитком країни.
2. Кредитно-грошова політика держави.
4. Вплив держави на ціни і ціноутворення. 1. Державний бюджет як головний засіб управління соціально-економічним розвитком країни.
Державне регулювання за допомогою фінансових та грошово-кредитних інструментів є найбільш відомим та розповсюдженим в країнах ринкової економіки.
Фінансово-бюджетне регулювання - основний комплекс засобів державного регулювання фінансової системи і насамперед використання державних фінансів.
Фінансова система країни складається з:
державного бюджету;
позабюджетних фондів (пенсійних, страхових, кредитних тощо);
фінансів підприємств;
місцевих фінансів (бюджетів областей, міських, районних, сільських тощо). Державний бюджет є:
річним планом державних витрат та джерел їх фінансового покриття;
- головним важелем державного регулювання перерозподілу фінансових потоків у країні.
Основні функції бюджету
Сучасна держава за допомогою бюджету:
впливає на перебіг суспільного відтворення;
стимулює економічне зростання;,
регулює обсяг сукупного попиту;
впливає на короткострокові коливання економічної кон'юнктури;
проводить активну соціальну політику. Основні параметри бюджету:
абсолютні розміри;
частка ВВП, що перерозподіляється через бюджет;
обсяг і структура джерел фінансування;
обсяг і структура бюджетних видатків;
співвідношення доходів і видатків бюджету.
Фінансова політика держави - заходи держави щодо мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу та використання на базі фінансового законодавства для реалізації соціально-економічних цілей розвитку суспільства. Фінансова політика обумовлена станом економіки держави.
Фіскальна політика (лат. казна, кошик) - діяльність держави щодо формування та регулювання державного бюджету, а також мобілізації коштів у державну казну із інших джерел.
Податки - це один з основних інструментів, який забезпечує ефективність державного регулювання економіки, виконуючи фіскальну (формує бюджетні надходження) та економічну функції (впливає на відтворення, стимулює його розвиток, посилює або зменшує нагромадження капіталу).
Дефіцит державного бюджету - сума, що віддзеркалює перевищення витрат бюджету над його доходами.
Профіцит державного бюджету - перевищення доходів над державними витратами. Основні шляхи покриття дефіциту державного бюджету:
додаткова емісія готівкових грошей;
продаж державних цінних паперів;
державні позики;
посилення оподаткування;
формування зовнішньоекономічної діяльності. Можливі негативні наслідки дефіциту державного бюджету:
інфляція;
порушення ринкової мотивації діяльності приватних фінансових інститутів. Державний борг - це накопичені зобов'язання держави.
1. Внутрішній борг держави:
банкам-кредиторам;
власникам державних цінних паперів.
2. Зовнішній державний борг держави:
іноземним урядам;
іноземним приватним особам і організаціям;
міжнародним фінансовим установам.
Головні суб'єкти ДР фінансово-бюджетної сфери:
Міністерство фінансів України;
Міністерство економіки;
Головне контрольно-ревізійне управління;
Державне казначейство України;
Державна податкова адміністрація;
Державна митна служба.
2. Кредитно-грошова політика держави.
Суб'єкт грошово-кредитної політики - Центральний банк країни.
Об'єкт кредитно-грошової політики - пропозиція та попит на грошовому ринку.
Центральний банк очолює банківську, регулює кредитну та грошову систему країни, має монопольне право на грошову емісію і здійснює кредитно-грошову політику в інтересах національної економіки.
В Україні роль центрального банку виконує Національний банк України. Його основними
цілями є:
створення нормальних умов для ефективного функціонування суб'єктів економіки;
захист і забезпечення стабільності гривні;
розвиток і зміцнення банківської системи;
забезпечення ефективних розрахунків між суб'єктами економіки. Основні функції НБУ:
розробка і впровадження разом із урядом ефективної кредитно-грошової політики;
здійснення грошової емісії і контроль за грошовим обігом;
здійснення міжбанківських розрахунків, в т. ч. і в міжнародних відносинах;
продаж кредитних ресурсів комбанкам, кредитування уряду;
регулювання та контроль за діяльністю комерційних банків та інших кредитних організацій;
здійснення валютного регулювання і забезпечення конвертованості національної валюти;
зберігання та регулювання золотовалютних резервів;
управління державним боргом.
Кредитно-грошова політика - діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання при низькому рівні інфляції і безробіття, вирівнювання платіжного балансу країни.
Емісія грошей - забезпечення економіки засобами обігу, платежу, нагромадження, а також покриття дефіциту державного бюджету.
Проведення облікової політики - встановлення центральним банком ставки облікового відсотка. Це ставка, за якою центральний банк країни продає кредитні ресурси комерційним банкам, які у свою чергу під позичковий відсоток надають кредити суб'єктам економіки. Розмір облікової ставки встановлюється державою залежно від господарської кон'юнктури та цілей і економічної політики.
Методи цінового регулювання
Спостереження за цінами - виявлення зростання вартості життя для визначення індексу щорічного мінімального підвищення заробітної плати, впливу зростання цін на витрати виробництва та конкурентноздатність
Опосередкований (непрямий) вплив на ціну - здійснюється завдяки введенню або відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зміні облікової ставки, податків, розміру емісії грошей тощо.
Державне втручання в процес ціноутворення - санкціонування урядовими органами завищення витрат виробництва: у собівартість включаються завищені амортизаційні списання, відрахування у різні фонди
Прямий державний вплив на ціни - передбачає:
надання субсидій;
встановлення податку на додану вартість;
встановлення цін на підакцизні товари
Встановлення державою фіксованих цін і тарифів - пільгові ціни на продукцію державних підприємств (наприклад, на мінеральну сировину, електроенергію з державних електростанцій, залізничні, поштово-телеграфні тарифи тощо)
«Лідерство в цінах» - має місце у тих сферах виробництва, де значна частка держави або держава виступає великим покупцем чи замовником (будівництво, продукція ВПК тощо).
