Державне регулювання процесу структурної перебудови економіки та інвестиційної діяльності
Структура економіки як об'єкт державного регулювання.
Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції, його роль у державному регулюванні економіки.
Державне регулювання інвестиційних процесів.
1. Структура економіки як об'єкт державного регулювання.
Структура економіки - це співвідношення різних елементів економічної системи, що відображають народногосподарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Критерії визначення структури економіки:
обсяги виробленої продукції та наданих послуг (абсолютні чи відносні);
чисельність зайнятого населення;
обсяг спожитого капіталу (вартість основних фондів). Основні види структури економіки
Відтворювальна
Галузева
Територіальна
Соціальна
Зовнішньоекономічна Відтворювальна структура характеризує:
використання ВНП (ВВП) на відновлення основного капіталу, споживання та нагромадження;
співвідношення між виробничим та особистим споживанням.
Галузева структура виражає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, видів діяльності, виробництв, сфер національної економіки.
У складі національної економіки України вітчизняна статистика та управління виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві господарські комплекси тощо. За Класифікатором галузей економіки виділяють такі великі галузі:
Соціальна структура характеризує співвідношення між:
організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами);
групами населення за рівнем доходів (диференціація доходів різних груп населення).
Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.
Територіальна структура відображає розміщення виробництва в окремих економічних районах, що визначаються певними умовами (наявністю природних ресурсів, географічним положенням, кліматичними та іншими умовами).
2. Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції, його роль у державному
регулюванні економіки Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції (МГБ) - це економіко-математична структурна модель, яка відображає існуючі функціональні зв'язки між галузями і сферами економіки, а також взаємозв'язок між загальноекономічними пропорціями та пропорціями розвитку окремих галузей.
В основу МГБ покладена модель американського економіста В.Леонтьєва «витрати -випуск».
Класифікація МГБ
1. За масштабом (широтою охоплення економічних процесів):
народногосподарські (національні) - характеризують національну економіку в цілому;
регіональні - відображають взаємозв'язки між окремими економічними районами та регіонами країни.
2. За вимірниками:
натуральні - характеризують зв'язки, що складаються у процесі виробництва і споживання всієї номенклатури продукції, яка виробляється національною економікою (у натуральних величинах);
вартісні - відображають зв'язки щодо виробництва та розподілу створеного продукту на відновлення, нагромадження і споживання.
натурально-вартісні - дають можливість в одній схемі відобразити міжгалузеві зв'язки і конкретизувати їх за найважливішими пропорціями й основними продуктами.
3. За характером відображення процесу виробництва:
- статичні - фіксують стан національної економіки за певний період і базуються на попередніх обсягах і структурі кінцевого споживання та наступному визначенні обсягів виробництва окремих галузей (причому обсяг інвестицій є попередньо визначеною величиною);
- динамічні - відображають процес відтворення у динаміці: попередньо визначається частина кінцевого продукту - невиробниче споживання, сальдо зовнішньої торгівлі, а далі на цій основі розраховуються обсяги виробництва, потреби та розподіл капіта-ловкладень за галузями.
3. Державне регулювання інвестиційних процесів
Інвестиції- це:
-всі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей (засобів), які вкладаються в об'єкти діяльності, в результаті чого створюється продукт (прибуток) або досягається соціальний ефект (фінансове визначення інвестицій); Процес вкладення названих цінностей називається інвестиційною діяльністю, яку здійснюють інвестори - фізичні та юридичні особи, в тому числі й органи державної влади та управління.
Державна інвестиційна політика - це:
діяльність держави щодо регулювання інвестиційної діяльності з метою реалізації цілей економічної, науково-технічної та соціальної політики;
комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату, структурну перебудову, підвищення ефективності національної економіки.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає:
пряме управління інвестиціями;
регулювання умов інвестиційної діяльності (опосередковане управління);
контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами.
Державні інвестиції фінансуються за рахунок:
- державного бюджету; -прибутків державних підприємств; -емісії грошей;
-випуску внутрішніх державних позик; -зовнішніх позик уряду.
Основні принципи державного регулювання інвестиційних процесів
Підвищення ролі власних джерел інвестування національної економіки.
Забезпечення мікроструктурних зрушень.
Децентралізація інвестиційного процесу - передача функції забезпечення інвестиціями суб'єктам господарювання.
Збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів економіки.
Розміщення централізованих капіталовкладень на конкурсній основі.
Фінансування інвестиційних проектів відповідно до державних цільових програм (принцип адресності).
Обов'язкова державна експертиза кожної інвестиційної програми і проекту для визначення їхньої відповідності цілям і пріоритетам соціально-економічної політики, економічної та соціальної ефективності.
Перехід від бюджетного фінансування до кредитування інвестиційної діяльності.
Розширення джерел фінансування інвестиційних проектів.
Впровадження системи страхування інвестицій.
