Державне регулювання і стимулювання науково-технічного прогресу та інноваційних процесів
1.Науково-технічний прогрес та інновації як об'єкт державного регулювання
економіки.
2.Державна науково-технічна та інноваційна політика, її сутність, цілі й принципи.
1. Науково-технічний прогрес та інновації як об'єкти державного регулювання економіки.
Науково-технічний прогрес (НТП) - безперервний розвиток науки і техніки, обумовлений потребами виробництва, зростанням та ускладненням суспільних потреб.
НТП складається з двох паралельних процесів:
- науковий прогрес - як оновлення знань;
- технічний (технологічний) прогрес - як зміна характеру фактично використовуваного обладнання й устаткування.
Дві форми НТП:
еволюційна - поступальний розвиток науки і техніки, впровадження досконаліших, передовіших надбань;
революційна - науково-технічна революція (НТР).
НТР - це якісні зміни у науково-технічній сфері на основі використання фундаментальних наукових відкриттів і винаходів, що обумовлюють докорінні перетворення в усіх сферах діяльності (науці, техніці, виробництві, управлінні, соціальній інфраструктурі).
Науково-технічний потенціал країни - це сукупність національних ресурсів і засобів. Його складовими виступають:
матеріально-технічна база науки (наукові організації, науково-дослідні лабораторії, експериментальні заводи, електронно-обчислювальні центри, обладнання тощо);
наукові кадри (дослідники, експериментатори, конструктори, винахідники, науково-технічний персонал та ін.); їхній культурний розвиток;
фонд винаходів і відкриттів (банк наукових знань, винаходів, зразків, наукової інформації, патентів, наукових проектів, авторських свідоцтв тощо);
організаційно-управлінська структура наукової сфери (система управління, фінансування, планування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт -НДПКР, організаційно-управлінські структури, методи управління НДПКР.
Науково-технічний рівень країни визначається на основі інноваційного потенціалу
країни.
Інноваційний потенціал країни — це здатність фундаментальної та прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції.
Інноваційний потенціал включає інноваційні процеси та інноваційну діяльність.
Інноваційні процеси - створення і впровадження нової техніки, технології, розробка нових матеріалів, розвиток нових галузей, виробництв тощо.
Інноваційна діяльність має на меті впровадження інновацій у виробництво.
2. Державна науково-технічна та інноваційна політика, її сутність, цілі й принципи
Науково-технічна політика - це політика держави щодо формування умов,
сприятливих для ефективного науково-технічного розвитку країни, зокрема цілі, форми та
методи діяльності держави у науково-технічній сфері.
Основні напрямки (цілі) науково-технічної політики:
- розвиток і підтримка фундаментальної і прикладної науки, науково-дослідних та
проектно-конструкторських робіт;
стимулювання НТП, розповсюдження прогресивних науково-технічних тенденцій і процесів;
стратегічний, науковий і технологічний прорив;
підтримка інноваційної діяльності в економіці;
раціональне використання науково-технічного потенціалу країни;
зосередження інвестиційних ресурсів на формуванні національних технологічних лідерів (цільове інвестування «точок зростання»);
суспільна мотивація та підтримка інтелектуальної праці.
Інноваційна політика держави має на меті об'єднання (синтез) науково-технічної та інвестиційної політики.
Державна інноваційна політика - це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці.
Основні принципи державної науково-технічної та інноваційної політики:
демократизація та децентралізація управління у сфері науки і техніки;
орієнтація на створення ринкової (підприємницької) економіки;
3. забезпечення соціалізації економіки на основі використання досягнень НТП;
дотримання вимог екологічної безпеки;
визначення пріоритетності й селективної підтримки науково-дослідних робіт, здатних забезпечити прогресивні зрушення у народному господарстві країни, підвищення ефективності виробництва та конкурентноздатності економіки;
збалансований розвиток фундаментальних і прикладних досліджень;
принцип реалістичності - економічно-організаційне та правове забезпечення державного регулювання науково-технічної й інноваційної діяльності з використанням адекватних важелів (форм, методів, інструментів) та організаційної структури.
Основні цілі зовнішньоекономічної політики держави:
створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб'єктів економіки у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
забезпечення раціонального входження економіки України у міжнародний поділ праці (пошук власного місця у світогосподарській структурі);
реалізація конкурентний переваг країни;
підвищення конкурентноздатності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва;
розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення експортного потенціалу країни;
раціоналізація експортно-імпортних операцій. 2. Основні форми, методи та інструменти впливу держави на функціонування зовнішньоекономічного сектору
Залежно від зовнішньоекономічної доктрини, цілей та участі держави в регулюванні зовнішньоекономічних відносин, його методів та інструментів розрізняють такі види зовнішньоекономічної політики:
Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.
Фритредерство — політика вільної торгівлі з метою лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.
Основні методи регулювання ЗЕД:
правові;
економічні (акти тарифного регулювання);
валютне регулювання;
адміністративні (нетарифні);
заохочення експорту.
Митні тарифи — це систематизований перелік митних податків на товари, що ввозяться у країну чи вивозяться з неї.
Мито — це податок на товари, майно, цінності, які перевозяться через кордон країни.
Валютне регулювання — це сукупність заходів держави та центрального банку в сфері валютних відносин, що включають:
валютні обмеження;
регулювання валютних курсів;
імпортні депозити.