Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
1 Сутність, цілі та принципи зовнішньоекономічної політики Української держави.
Основні методи та інструменти впливу держави на функціонування зовнішньоекономічного сектору.
Платіжний баланс як інструмент державного регулювання.
1. Сутність, цілі та принципи зовнішньоекономічної політики Української держави
Зовнішньоекономічна політика — це діяльність держави, спрямована на
регулювання економічних відносин з іншими країнами, на забезпечення ефективного
використання зовнішнього фактора у національній економіці.
Державне регулювання зовнішньоекономічних відносин (передбачає створення
відповідних умов та механізмів (правових, економічних, інституційних) для ефективного
розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері. Об'єкти регулювання ЗЕД:
зовнішня торгівля;
міжнародний рух капіталів;
валютні та кредитні відносини;
науково-технічний обмін;
міжнародна міграція робочої сили;
зовнішній борг країни;
навколишнє середовище.
Шляхи стимулювання експорту
1. Економічне стимулювання:
- надання пільгових експортних кредитів (зниження ставок та подовження термінів);
- страхування експортних операцій. 2. Фінансове стимулювання:
податкові пільги (відстрочка, знижка, часткове або повне звільнення від податків тощо);
субсидії.
Демпінгова політика.
Адміністративні заходи щодо вивозу товарів.
Прогнозування (виявлення перспективних ринків).
Інформаційне, консультаційне обслуговування, організація виставок, ярмарків, підготовка кадрів.
7. Засоби морального заохочення (дипломатична підтримка).
Демпінг — продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх. Методи нетарифного регулювання:
Кількісні обмеження (ліцензування, квотування, контингентування);
Регламентація (ускладнення) митних процедур;
Різноманітні податки на експорт та імпорт, митні збори;
Встановлення державних стандартів якості, норм упаковки, маркування, інші форми торговельних бар'єрів;
Валютні обмеження;
Антидемпінгові заходи (антидемпінгове мито, компенсаційне мито);
"Добровільні обмеження".
Антидемпінгові обмеження — це урядові обмеження на імпорт (тарифи, квоти), які забороняють продавати на внутрішньому ринку імпортні товари дешевше, ніж реалізується продукція місцевих виробників.
Компенсаційне мито — додатковий податок на імпортний товар, на виробництво якого були надані субсидії (дотації).
«Добровільні обмеження» — обмеження продажу товару за кордоном за власною ініціативою.
3. Платіжний баланс як інструмент державного регулювання Платіжний баланс — співвідношення між валютними надходженнями у країну та
зарубіжними платежами, які держава зобов'язана сплачувати протягом певного часу, тобто
це — статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний
період, як правило, за рік.
Активний платіжний баланс (активне сальдо платіжного балансу) — коли
надходження у країну перевищують зарубіжні платежі країни.
Пасивний платіжний баланс (пасивне сальдо платіжного балансу) — коли зарубіжні платежі країни перевищують надходження у країну. Структура платіжного балансу
Торговельний баланс відображає експорт та імпорт товарів: товарний експорт (знак "+"), товарний імпорт (знак "-").
Баланс послуг та некомерційних платежів складається з:
експорту та імпорту послуг (оплата перевезень, сервісу, туризму, патентів тощо);
доходів від зарубіжних інвестицій країни (надходжень) і доходів від іноземних інвестицій на території цієї країни (платежів);
односторонніх трансфертів, некомерційних платежів (витрат на утримання дипкорпусу, іноземної гуманітарної допомоги, грошових переказів з-за кордон, кредиту без повернення тощо).
Сума першого та другого розділів (частин) платіжного балансу становить поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій).
3. Баланс руху капіталів характеризує приплив і відплив капіталів як
довгострокового, так і короткострокового характеру.
Довгострокові операції:
купівля та продаж цінних паперів (портфельні інвестиції);
прямі інвестиції (купівля машин, обладнання тощо);
надання та погашення довгострокових кредитів;
Короткостроковий капітал — високоліквідні засоби (поточні рахунки іноземців у певній країні, казначейські векселі та ін.).
4. Баланс золотовалютних ресурсів відображає:
- використання офіційних золотовалютних резервів, тобто ресурсів, що знаходяться у розпорядженні центрального банку (зменшення "+", збільшення
"-");
- зміни у зобов'язаннях країни перед іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями (зменшення "+", збільшення "-").