Державне регулювання розвитку регіонів
Суть, принципи і цілі регіональної політики Української держави.
Основні форми та методи державного регулювання розвитку регіонів.
Державні регіональні прогнози і програми.
1. Суть, принципи і цілі регіональної політики Української держави
Регіон — цілісна територіальна частина господарства країни, що характеризується комплексом притаманних їй ознак: структурою виробництва, розвиненими внутрішніми зв'язками, концентрацією населення, певною виробничою та соціальною інфраструктурою, місцевими органами територіального управління.
Регіональна політика держави — це:
сфера діяльності держави щодо управління політичним, економічним та соціальним розвитком окремих територій країни виходячи із загальнодержавних інтересів;
' — соціально-економічна політика окремих регіонів, спрямована на реалізацію певних цілей і завдань, виходячи із внутрішніх потреб і наявних ресурсів.
Стратегічні цілі регіональної політики української держави:
політичні: збереження унітарної (єдиної) незалежної держави, усунення умов для дезінтеграційних, сепаратистських (від лат. — відокремлення) процесів;
економічні: забезпечення комплексного, збалансованого розвитку регіонів на основі реалізації їх потенціалу, зменшення соціально-економічної диференціації, прискорення ринкового реформування;
соціальні: реалізація конституційних прав громадян, забезпечення необхідних умов для життя незалежно від місця проживання.
Територіальна громада — низова економічно і фінансово самодостатня адміністративна територіальна одиниця.
Місцеве самоврядування — гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів чи посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах чинного законодавства України.
2. Основні форми та методи державного регулювання розвитку регіонів
Економічна складова державної регіональної політики передбачає:
забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональними і місцевими;
раціональне розміщення продуктивних сил, реалізацію переваг територіального поділу праці;
створення нової системи управління комунальним сектором економіки; Механізм державного регулювання розвитку регіонів:
Законодавчо-нормативна база
Бюджетно-фінансове регулювання
Державне прогнозування та програмування розвитку регіонів
- Пряме управління регіоном (комунальною та муніципальною власністю, забезпечення функціонування виробничої, ринкової та соціальної інфраструктури тощо)
Соціальний напрямок регіональної політики передбачає:
формування самодостатньої соціальної бази областей
встановлення державного і громадського контролю над місцевими органами влади за виконанням ними соціальних програм, ефективним використанням фінансових ресурсів
забезпечення необхідних умов життєдіяльності населення
зосередження виплат усіх видів соціальної допомоги , у територіальних громадах за місцем проживання
реалізацію конституційних прав усіх громадян незалежно від місця їх проживання Екологічна складова регіональної політики ставить за мету:
формування територіальних основ сталого розвитку та систем екологічної безпеки
збалансування бюджетних витрат на охорону природи на загальнодержавному та місцевому рівнях
оптимізацію співіснування та функціонування природних екосистем і народно-господарського комплексу.
3. Державні регіональні прогнози і програми Базою прогнозування соціально-економічного розвитку регіону є система кількісних показників, що грунтується на державних соціальних стандартах і нормативах забезпеченості населення.
Основні фактори, що обумовлюють процес розробки прогнозів соціально-економічного розвитку регіону:
соціально-демографічний стан;
природно-кліматичні умови;
національно-етнічні особливості території;
рівень розвитку соціальної інфраструктури у міських та сільських поселеннях;
потенційні можливості місцевих інвесторів;
кількісні характеристики розвитку соціальної інфраструктури у розвинених країнах світу та у провідних областях України,
Державні регіональні програми — комплекс заходів місцевих органів державної влади та управління щодо вирішення найбільш актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіону.
Вони дають можливість найповніше узгодити територіальні та галузеві інтереси, створити реальні умови для зближення рівнів виробництва і споживання основних товарів широкого споживання в усіх регіонах.
В Україні сьогодні діє програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону. Підготовлені програми соціально-економічного розвитку Полісся, Поділля, Причорноморського та Придніпровського регіонів.
Схвалені Кабінетом Міністрів України заходи регіональних програм автоматично стають складовими державної програми економічного і соціального розвитку України.
Цілі розробки державних регіональних програм:
Активізація господарської діяльності та розвиток ринкових відносин у регіоні
Забезпечення структурної перебудови господарських комплексів
Вдосконалення спеціалізації
Ліквідація локальних економічних криз
Вирішення проблем соціального характеру, розвиток соціальної інфраструктури
Найповніше узгодження територіальних і галузевих інтересів
підпорядковані міністерству, входять у систему адміністративного управління;
не отримують прибутку, не платять податків;
фінансуються за рахунок держбюджету, не мають зовнішніх джерел фінансування (кредит, випуск акцій, облігацій).
Державні корпорації:
підприємствам надається право господарської самостійності;
держава є власником, а право управління передане трудовим колективам;
застосовується контрактна форма роботи з державою, конкурентні засади із застосуванням тендерів.
Змішані акціонерні товариства (поєднують переваги приватного і державного підприємництва):
можливість вирішення макроекономічних завдань за умов розвитку конкурентних засад;
господарська діяльність здійснюється на комерційній основі;
деяким із них держава може встановлювати плани, які розробляються спільно з адміністрацією підприємства.
Суб'єкти державного регулювання підприємницької діяльності в Україні:
Міністерство економіки;
Міністерство фінансів;
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;
Державна податкова адміністрація;
Державний комітет стандартизації метрології та сертифікації;
Антимонопольний комітет України.