Ця функція заощаджень прямо випливає з графіка № 2. Це просто відстань по вертикалі між лінією 45’ та функцією споживання. Наприклад, в точці А на графіку № 2 бачимо, що заощадження сімей від’ємні, оскільки функція споживання перебуває над лінією 45’. Графік № 2 показує ці від’ємні заощадження прямо – функція заощадження лежить нижче від нульової горизонтальної лінії в точці А. Так само додатні заощадження перебувають праворуч від точки В, оскільки функція заощадження перебуває праворуч від точки В, оскільки, функція заощадження вища від нульової горизонтальної лінії.

2.4. Гранична схильність до споживання.

Сучасна макроекономіка надає великого значення змінам у споживанні, які спричинені змінами в доході, що називають гранично схильністю до споживання. Гранична схильність до споживання – це величина додаткового споживання, що його спричиняє один додатковий долар доходу.

Таблиця № 3.

Споживання та заощадження

Використовуваний доход (дол.) | Споживчі видатки | Гранична схильність до споживання | Чисті заощадження | Гранична схильність до заощадження

A |

24000 |

24110 |

890/1000=0,89 |

-110 |

110/1000=0,11

B |

25000 |

25000 |

850/1000=0,85 |

0 |

150/1000=0,15

C |

26000 |

25850 |

750/1000=0,75 |

+150 |

250/1000=0,25

D |

27000 |

26600 |

640/1000=0,64 |

+400 |

360/1000=0,36

E |

28000 |

27240 |

590/1000=0,59 |

+760 |

410/1000=0,41

F |

29000 |

27830 |

530/1000=0,53 |

+1170 |

470/1000=0,47

G |

30000 |

28360 |

+1640

Термін “граничний” застосовується в усій економіці і означає додатковий. Наприклад, “граничні витрати” означають додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. “Схильність до споживання” в макроекономіці означає бажаний рівень споживання. Отже, гранична схильність до споживання – це додаткове споживання, що виникає із додаткового долара доходу.

У таблиці № 3 наведено дані з таблиці № 1 у зручнішій формі. Спочатку перевіримо її подібність до таблиці № 1, щоб побачити як споживчі видатки зростають з підвищенням рівня доходу.

Гранична схильність до споживання як геометричний нахил. Тепер ми знаємо, як розрахувати граничну схильність за розмірами доходу та споживання. Потрібно зрозуміти як визначити нахил графічно. Ми побачимо, що гранична схильність до споживання подається нахилом функції споживання.

Графік № 3.

30000

28000

26000

24000

22000

20000

20000 22000 24000 26000 28000 30000

Гранична схильність до споживання становить, таким чином, для цих доходів 85 дол./ 1000 дол. = 0.85. Проте, нахил ліній є відношенням висоти до основи. Тоді ми бачимо, що нахил функції між точками В та С становить 0,85.

Нахил функції споживання, який вимірює зміну у споживанні на кожен долар зміни додаткового доходу, є граничною схильністю до споживання.

2.5.Гранична схильність до заощадження.

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне відображення – гранична схильність до заощадження. Гранична схильність до заощадження визначається як частка кожного додаткового долара доходу, що йде на додаткове заощадження.

Чому гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження співвідносяться як дзеркальні двійники? Згадаймо, що доход дорівнює споживанню плюс заощадження. Це означає, що кожен додатковий долар доходу має бути поділений між додатковим споживанням і додатковим заощадженням. Так, якщо гранична схильність до споживання становить 0.85, то гранична схильність до заощадження має дорівнювати 0.15. Якою була б гранична схильність до заощадження, якби гранична схильність до споживання дорівнювала до 0.6 або 0.99? Порівняння стовпців 3 та 5 таблиці № 3 підтверджує, що за кожного рівня доходу сума граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження має обов’язково дорівнювати точно одиниці, ні більше, ні менше. Завжди та всюди гранична схильність до заощадження дорівнює одиниці мінус граничну схильність до споживання.

2.6.Детермінанти споживання.

Ми починаємо з аналізу основних сил, що впливають на споживчі видатки. Які ж саме фактори в житті суспільства та засобах існування визначають темпи споживчих видатків?

Поточний використовуваний доход. Показано, як тісно споживання йшло за поточним використовуваним доходом протягом 1966-1991 рр. Єдиний період, коли доход та споживання не йшли в тандемі, мав місце під час другої світової війни, коли кількість товарів була обмежена, а подекуди ще й нормована, і людей спонукали заощаджувати, щоб допомогти державі. Спостереження та статистичні розрахунки показують, що поточний обсяг використовуваного доходу – це основний фактор, який визначає обсяг споживання країни.

Доход протягом життєвого циклу. Найпростіша теорія споживання використовує тільки доход поточного року, щоб прогнозувати споживчі видатки. Ретельні дослідження показали, що люди обґрунтовують свої споживчі видатки не тільки через поточний доход, а й через довгострокові тенденції доходу.

Які є приклади? Якщо через погану погоду загине врожай, то фермер використовуватиме попередні заощадження. Через те, що студенти – медики можуть сподіватися на майбутні високі заробітки, вони позичають гроші на споживчі цілі, ще навчаючись у коледжі. У всіх цих випадках індивіди, визначаючи обсяг споживання, виходіть з довгострокового періоду, запитуючи: “Чи цьогорічний доход високий або низький тимчасово? Враховуючи поточні і майбутні доходи скільки можна споживати сьогодні, щоб не улазити у надмірні борги?”

Практика показує, що в цілому споживачі визначають свій обсяг споживання з огляду і на поточний доход і на доход отримуваний в майбутньому. Щоб зрозуміти, як споживання залежить від довгострокових тенденцій в доходах, в аналітичній економіці розвинуті теорія постійного доходу та гіпотези життєвого циклу. Постійний доход – це такий розмір доходу, який може отримувати сім’я, якщо відкинути тимчасові і випадкові впливи – такі як погода або перерваний діловий цикл, або несподівані доходи чи витрати.

Відповідно до теорії постійного доходу, споживання реагує в основному на постійний доход. Цей підхід означає, що споживачі не однаково реагують на всі потрясіння в доходах. Якщо зміни в доході постійні (наприклад, гарантована високооплачувана робота), то споживачі, очевидно, збільшать споживання відповідно до змін у доході. З