Диференціація доходів населення — важливий елемент внутрішньої політики держави, і тому вона має контролювати цей процес, щоб забезпечити соціально безпечний рівень у суспільстві. Диференціація доходів визначається розвитком продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних чинників. Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівнів матеріальної забезпеченості 10 % найзаможні-ших і 10 % найменш забезпечених груп населення (доцільний коефіцієнт). В Україні це співвідношення значно зросло. Так, у 1992 р. воно становило 1 : (7,5-8,0), а вже у 1998 p. — 1 : 13,5. За даними Державної податкової адміністрації України, у 2000 р. офіційно зареєстровано 40 мільйонерів. Наприклад, у Німеччині їх чисельність на початок 2000 р. становила 365 тис. осіб.

Основною метою державного розподілу і перерозподілу ринкових доходів є зменшення різкої диференціації доходів населення за рівнем доходів і капіталу. Зміни у доходах в умовах перехідної економіки зумовлені стрімким падінням реальних доходів населення, змінами в їх структурі, зростанням диференціації доходів населення.

2. Основні теоретичні поняття та функціонування залежності заощадження та споживання

Більшість людей прагнуть підтримувати одинаків рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи ж зменшуються з виходом на пенсію, тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженям раціональні споживачі нагромаджують майно, або багатство що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому. Якщо особа отримала у спадщину значний обсяг майна можливості її споживання розширюються. Більше багатство веде до більшого споживання, що називають ефектом майна, або ефектом багатства. Збільшення багатства переміщує функцію споживання в гору.

Зменшення багатств домогосподарств скорочує обсяг видатків на споживання. Наприклад, фактична втрата вкладниками заощаджень у банківській системі внаслідок їх знецінення у роки гіперінфляції в Україні помітно знизила рівень споживання значної кількості домогосподарств. Однак здебільшого величина багатства домогосподарств змінюється з року в рік повільно і тому звичайно не викликає значних переміщень функцій споживання і заощадження.

У сучасному суспільстві й інші чинники, які заохочують домогосподарства споживати менше або більше за кожного можливого рівня використовуваного доходу. На обсяг споживання впливають сподівання, можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання, оподаткування, процентні ставки тощо.

Сподівання споживачів пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки й заощадження. Наприклад, очікування зростання цін та нестача товарів ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і до зменшення заощадження.

Припустимо, що існує зв’язок між доходом, споживанням і заощадженням. Наскільки він тісний?

Насправді цей взаємозв’язок досить простий. Заощадження – це частина доходу, що не споживається. Отже, заощадження дорівнюють доходу мінус споживання. Взаємозв’язок доходу, споживання та заощаджень у 2005 році в США подано у таблиці № 2. В останньому рядку таблиці подано важливий показник – норму особистих заощаджень. Вона визначається як відношення особистих заощаджень до використаного доходу.

Економічні дослідження показують, що доход є основним визначником споживання і заощадження. Багаті заощаджують більше, ніж бідні не тільки в абсолютних цифрах, а й як відсоток від доходу. Найбідніші неспроможні заощаджувати взагалі. Замість цього, доки вони можуть позичати або витрачати свої заощадження, доти мають місце від’ємні заощадження. Тобто найбідніші витрачають більше, ніж заробляють. Як результат, зменшуються нагромаджені заощадження, або найбідніші заходять ще більше в борги.

У таблиці № 2 ілюструється матеріал щодо використаного доходу, заощаджень і споживання, що взято з оглядів бюджетів американських сімей. Перший стовпець показує сім різних рівнів використовуваного доходу, другий – заощадження за кожного рівня доходу, а третій – видатки на споживання за кожного рівня доходу.

Точка нульового заощадження означає, що сім’я не заощаджує і не витрачає попередніх заощаджень, а споживає весь свій доход, що становить близько 25000 доларів. Нижче від точки нульового заощадження, наприклад 24000 доларів, сім’я споживає більше ніж її доход. Це призводить до від’ємних заощаджень (-110 доларів). Коли доходи перевищують 25000 доларів, сім’ї починають робити заощадження.

Третій стовпець показує видатки на споживання для кожного рівня доходу. Оскільки кожен долар доходу складається із частини, що йде на споживання (стовпець 3), та частини, що заощаджується (стовпець 2),, то стовпці 2 і 3 залежать один від одного, вони у сумі

обов’язково повинні становити перший стовпець.

Щоб зрозуміти як споживання впливає на національний обсяг виробництва, потрібно ввести декілька нових понять. Нам необхідно з’ясувати, скільки додаткових доларів споживання та заощаджень народжує кожний додатковий долар доходу. Цей взаємозв’язок проявляється через:

Таблиця № 2

Заощадження та споживання американських сімей у 2005 році |

Використовуваний доход (дол..) | Чисті заощадження (+), від’ємні заощадження (-) (дол..) | Споживання (дол..)

A | 24000 | -110 | 24110

B | 25000 | 0 | 25000

C | 26000 | +150 | 25850

D | 27000 | +470 | 26600

E | 28000 | +760 | 27240

F | 29000 | +1170 | 27830

G | 30000 | +1640 | 28360

функцію споживання, яка показує зв’язок між споживанням і доходом, та двійника цієї функції;

функцію заощадження, що розкриває взаємозв’язок заощаджень