Макроекономіка.

1. Макроекономіка: предмет, метод, система економічних категорій та економічних законів.

Макроекономіка як одна із складових частин економічної теорії є наукою про поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічних коливань і взаємозв’язок динаміки обсягів виробництва, рівня інфляції та безробіття.

В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси. А це означає, що:

макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;

макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;

при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;

макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.

Економічна політика – це цілеспрямований вплив держави на виробництво, доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків та державних витрат.

Макроекономічні фактори (такі, як рівень ринкової процентної ставки, інфляції, безробіття тощо) впливають на рішення домогосподарств про заощадження, інвестиції, споживчі витрати, що, в свою чергу, визначає величину і структуру сукупного попиту. Тому мікро- і макроекономічні процеси тісно взаємопов’язані.

На відміну від мікроекономіки, макроекономіка використовує у своєму аналізі агреговані величини: валовий внутрішній продукт (а не випуск окремої фірми), середній рівень цін (а не ціни на конкретні товари), ринкову процентну ставку (а не ставку процента окремого банку), рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо. Основними макроекономічними показниками є:

темп зростання реального ВВП;

рівень інфляції;

рівень безробіття.

2. Суть системи національних рахунків та її відмінність від балансу народного господарства.

Система національних рахунків СНР – це система взаємопов’язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:

всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;

всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

Головним показником при розробці СНР. Основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни.

До системи національних рахунків існував Баланс народного господарства. Характерною особливістю цієї системи був поділ суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери: матеріальне виробництво і невиробнича сфера. Відповідно до балансу народного господарства сукупний суспільний продукт та національний дохід створювалися лише виробничою сферою.

3. Податки: суть, види, функції та роль в економіці держави.

Податки – це обов’язкові відрахування до загальнодержавного і місцевих бюджетів юридичними та фізичними особами. Податки є важливою складовою системою фінансової системи. З їх допомогою формуються фінанси держави.

До основних функцій податків відносять:

фіскальна (податки є засобом формування державної казни);

перерозподільча (податки є важливим інструментом розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів);

стимулююча (збільшення чи зменшення податкових ставок впливає на ділову активність).

Суб’єкт податку – це особа, яка законом зобов’язується сплачувати податки. Носій податку – це особа, що фактично сплачує податок. Об’єкт податку – доход або майно, з якого нараховується податок. Ставка податку – величина нарахування податку на одиницю податку.

Залежно від встановлення податку розрізняють три види податкових ставок:

пропорційна (ґрунтується на твердих ставках, які встановлюються в однаковому відсотковому відношенні до об’єкта податку без врахування диференціації його величини);

прогресивна (із збільшенням доходу ставка податку зростає);

регресивна (із збільшенням доходу величина ставки податку зменшується).

За принципом встановлення податки поділяються на:

прямі (вилучають із доходів або майна фізичних та юридичних осіб);

непрямі (у вигляді надбавок до ціни товару чи послуги).

Згідно використання податки поділяють на:

загальні;

специфічні.

4. Основні показники макроекономічних вимірювань.

До основних показників відносять:

валовий внутрішній продукт (ВВП) – характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в точному періоді на економічній території країни;

валовий національний доход (ВНП) – розраховується, як ВВП збільшений на суму доходів, які отримали президенти із-за кордону у зв’язку з їхньою участю у виробництві ВВП інших країн та зменшені на суму доходів, сплачених резидентам інших країн за участю в виробництві ВВП даної країни;

валовий національний використовуваний доход (ВНВД) – це ВНД збільшений на суму трансфертів, отриманих з-за кордону мінус трансферти, сплачені за кордон;

чистий внутрішній продукт (ЧВП) – розраховується із ВВП шляхом зменшення його на величину амортизаційних відрахувань;

національний доход (НД) – сукупний дохід в економіці, який отримали власники факторів виробництва – розраховується, як ЧВП мінус величина чистих непрямих податків на бізнес;

особистий доход (ОД) – НД мінус внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати особисті доходи, отримані у вигляді процента;

використовуваний доход (ВД) – зменшення показника ОД на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі. Цей доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.

5. Державний бюджет та механізм його функціонування. Бюджетний дефіцит.

Бюджет – це головний фінансовий план використання і створення фонду грошових коштів держави. Бюджет складається з двох частин: доходної