Дефіцит бюджету – це перевищення доходів над видатками.

Є такі види бюджетного дефіциту:

загальний дефіцит бюджету, який називають також “фактичним” чи “касовим”, утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії;

зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;

внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит мінус зовнішній дефіцит;

операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;

первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;

поточний бюджетний дефіцит (надлишок) утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків.

6. Національний ринок та його структура.

До основних елементів сучасного ринку належать:

ринок предметів споживання і послуг (ринок споживання);

ринки засобів виробництва;

ринок праці;

валютний ринок;

ринок нерухомості;

фінансовий ринок;

ринок науково-технічної інформації та розробок.

Ці ринки є окремими частинами сукупного внутрішнього (або національно) ринку. Національний ринок – це сукупність окремих сегментних ринків у їх взаємодії та взаємопов’язаності. Національний характеризується такими ознаками:

співвідношення між попитом і пропозицією на створений ВНП;

співвідношення доходів і видатків;

кредитно-грошова збалансованість.

7. Сукупний попит і фактори, що впливають на зміну його величини.

Сукупна пропозиція.

Сукупний попит – це загальний обсяг вітчизняних товарів та послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Сукупний попит є сумою витрат економічних агентів: 1) видатків приватного сектора країни на споживання та інвестиції; 2) видатків держави на закупівлю товарів, послуг та праці; 3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари та послуги (експорту) над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) – чистого експорту країни.

Сукупний попит має грошову форму. Криву сукупного попиту представлено на рис.1.

На сукупний попит впливають дві групи факторів:

цінові:

ефект реальних грошових залишків;

ефект процентної ставки;

ефект імпортних закупівель;

нецінові:

пропозиція грошей;

швидкість обертання грошей;

державні закупки товарів та послуг;

податки;

субсидії та пільги підприємствам;

середня схильність до споживання;

автономні інвестиції;

чистий експорт.

Сукупна пропозиція – загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований на певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною ціні, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.

8. Сукупна пропозиція. Детермінанти сукупної пропозиції.

Сукупна пропозиція – загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований на певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною ціні, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.

Детермінантами сукупної пропозиції виступають наступні фактори:

обсяг ресурсів та факторів виробництва;

капітал;

технологія;

населення та праця;

організація та управління;

природні ресурси;

ефективність виробництва;

рівень цін на ресурси;

інтеграція у світове господарство;

інституційні фактори;

норми амортизації;

непрямі податки;

плата за використання природних ресурсів;.

9. Інфляція, дефляція. Антиінфляційні заходи держави.

Інфляція – це зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя).

Є два типи інфляції:

інфляція попиту (коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись зрівноважити попит і пропозицію, зростають);

інфляція пропозиції або інфляція витрат (виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття і неповного використання виробничих ресурсів).

Існують також три категорії інфляції:

помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін: щорічний рівень інфляції вимірюється однозначним числом. Коли ціни відносно стабільні, то люди охоче довіряють грошам і охоче нагромаджують їх);

галопуюча інфляція – це інфляція, що вимірюється двозначними або трьохзначними цифрами (50 або 300 відсотків на рік). Коли помірна інфляція перероджується в галопуючу, виникають економічні спотворення. Гроші втрачають свою вартість, фінансові ринки звужуються, населення нагромаджує товари, купує нерухомість. Люди намагаються вкласти свої гроші за кордоном, що приводить до скорочення внутрішніх інвестицій);

гіперінфляція – це третій вид інфляції: ціни зростають на тисячі, мільйони чи навіть мільярди процентів на рік. Гіперінфляція, як правило, пов’язана з нерозумною державною політикою, руйнівно впливає на обсяг національного виробництва і зайнятість, може підірвати фінансову систему і прискорити крах.

Основні антиінфляційні заходи держави:

нуліфікація (скасування знецінених знаків та заміна їх новими);

девальвація (зниження обмінного курсу валюти однієї країни до грошової одиниці іншої або підняття золотого вмісту в національній валюті);

реставрація (на випущені гроші виробляти нові товари чи послуги).

Дефляція – це зниження загального рівня цін. Дефляція – це вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущено в період інфляції.

10. Основні методи держаного регулювання економіки.

Основними напрямами державного регулювання є:

антициклічне регулювання (має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань);

програмування (має тривалий характер і цілеспрямовано вливає на обсяг капіталовкладень, зміну структури народного господарства).

Для досягнення цих напрямків використовують наступні види регулювання:

адміністративне:

державний контроль над монопольними ринками (антимонопольне регулювання);

захист національного ринку (регулювання експорту та імпорту, встановлення митних обмежень та квот);

державний контроль над небажаними ефектами вільного підприємництва (встановлення екологічних норм, контроль за раціональним використанням ресурсів, встановлення правил поведінки на ринку);

забезпечення нормального добробуту та соціального забезпечення;

забезпечення дотримання національних стандартів всіма учасниками суспільного виробництва.

економічне:

фіскальна політика;

монетарна політика;

структурна політика;

11. Методи обчислення ВВП. Номінальні та реальні величини.

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

за виробленою продукцією (виробничий метод). За цим методом підсумовується додатна вартість, створена всіма галузями економіки. Тобто по кожній галузі економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Цей показник і характеризує