за витратами (метод кінцевого використання). При розрахунку даним методом підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни.

за доходами (розподільчий метод). За цим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти, які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких складових:

амортизаційні витрати;

чисті непрямі податки на бізнес;

винагорода за працю;

рентні платежі;

чисті проценти;

доход від власності;

прибуток корпорацій.

Є два види величин – це:

реальний ВВП (обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва: , де qі – обсяг виробництва і-го товару в поточному році; рі – ціна і-го товару поточному році;

реальний ВВП (обсяг виробництва, який вимірюється в сталих цінах. Реальний ВВП розраховується шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін Ір: ).

12. Безробіття: види, рівень безробіття. Закон Оукена.

Безробіття – це складне соціально-економічне явище, яке відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Розрізняють три види безробіття:

фрикційне (виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу);

структурне (безробіття у зв’язку з технологічними змінами у процесі виробництва, коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропозиція не може швидко пристосуватися);

циклічне (до нього призводить спад виробництва, тобто та фаза виробничого циклу, яка характеризується недостатністю супних витрат).

Безробіття характеризує рівень безробіття. Він визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності робочої сили. Вимірюється у відсотках.

Відомий дослідник в галузі макроекономіки Артур Оукен дослідив зв'язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП. Цей зв'язок відомий як закон Оукена. Його суть полягає в наступному: якщо циклічне безробіття становить 1%, то відставання фактичного обсягу виробництва від потенційно можливого дорівнюватиме 2-2,5%:

,

де Y – фактичний обсяг виробництва; Y* - потенційний ВВП; u – фактичний рівень безробіття; u* - природний рівень безробіття; в – коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (2-2,5).

13. Споживання як функція від доходу.

Переважна частина виробленої продукції йде на споживання (С). Частина доходу, яка залишається після сплати податків (Y-Т) називається використовуваним доходом. Люди поділяють використовуваний дохід на споживання (С) та заощадження (S).

Заощадження – це частина використовуваного доходу, яка не споживається.

Залежність між обсягом споживання та використовуваним доходом має назву функції споживання: С = С(Y-Т). Це поняття запроваджено Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що доход є основним визначальним фактором споживання, а відсоткова ставка не береться до уваги.

Детальніше функцію Кейнса можна представити так:

С = а + b*(Y-Т), де: а – автономне споживання, тобто споживання, яке не залежить від доходу; b – гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує на скільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю і визначається як: МРС = ДС/ДY; де ДС – приріст споживчих витрат; ДY – приріст використовуваного доходу. МРС набуває значення в інтервалі від 0 до 1, тобто одна додаткова одиниця використовуваного доходу збільшує обсяг споживання, але на величину меншу від 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня доходу, яка не споживається – заощаджується. І кожна гривня додаткового доходу витрачається на додаткове споживання, або на додаткове заощадження.

14. Механізм досягнення ринкової рівноваги.

Зображена на графіку ситуація відповідає рівновазі на товарному ринку, тобто стану ринку, коли для продажу пропонується саме така кількість товару, яку споживач може купити.

Ціна Ре, яка встановлюється на ринку називається ціною ринкової рівноваги, а кількість одиниць реалізованого (придбаного) товару Qе – рівноважним обсягом.

Але рівноважна ціна може відхилятися. Тоді держава використовує такі методи досягнення рівноваги: запровадження: нижньої межі цін; запровадження верхньої межі цін; зменшення впливу нецінових факторів попиту і пропозиції.

15. Рецесійний та інфляційний розрив та їхні моделі.

Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y менший за потенційний Y* (рис.1.), то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості, ресурсів хоча досягнута рівновага. Недостатність скупного попиту чинить депресивний вплив на економіку.

Для того щоб подолати рецесійний розрив потрібно стимулювати сукупний попит і перемістити рівновагу в точку В з точки А.

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y більший за потенційний Y* (рис.2.), то це означає, що сукупні витрати надто високі. Надлишок сукупного попиту призводить до інфляційного буму в економіці: рівень цін зростає, тому що фірми не можуть розширити виробництво адекватно до зростаючого сукупного попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.

Для того щоб подолати інфляційний розрив потрібно стримувати сукупний попит і перемістити рівновагу в точку В з точки А.

16. Класична теорія макроекономічного регулювання.

В основі цієї теорії лежить питання про те, за допомогою яких механізмів в економіці забезпечується повна зайнятість. Це може забезпечувати ринковий механізм самостійно або поряд з ним регулюючу роль має виконувати держава. Прихильники цієї теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечити повну зайнятість без державного втручання в економіку. Згідно з класичною теорією механізм ринкового саморегулювання економіки складається з