Пропозиція праці – співвідношення між ставкою заробітної плати та обсягом праці, який власник цього ресурсу (домогосподарство) бажає та може запропонувати працедавцям на ринку. Ринкова пропозиція праці складається з індивідуальної пропозиції праці домогосподарств. Щоб визначити пропозицію на ринку праці необхідно для кожного рівня ставки заробітної плати треба підсумувати обсяги пропозиції праці, що дасть ринковий обсяг пропозиції праці для цієї ставки.

Чинниками, що впливають на пропозицію певного виду праці, є умови праці в цій галузі, умови праці та рівень оплати на інших ринках, загальна чисельність працездатного населення.

Фірма визначає попит на працю, виходячи із співставлення вигод від використання праці з її вартістю. Сума попиту на працю всіх фірм визначає ринковий попит на працю.

Попит характеризується такими чинниками, як ринковий попит на кінцеву продукцію, технологія виробництва і, відповідно, продуктивність праці, рівень цін та інші фактори, які можуть бути замінниками або доповнювачами для фактора праці, рівень податків.

26. Індикатори та причини циклічних коливань в економіці.

Екон. цикл – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні реальної тенденції до зростання величини циклічності: *екологічні нововведення (НТР) *випадкові події. *зміни в грош-кред. політиці (коливання обсягів грош. маси). *нестача нац. інвестицій. *зміни цін на нафту і газ і сировину та циклічно змінюється обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття, інфляції, % ставки., обсяг грош. маси тощо.

Проте осн. індикаторами екон. циклу служать: 1) рівень зайнятості. 2) рівень безробіття. 3) обсяг випуску, оскільки динаміка рівнів інфляції і ставок може бути різною в залежності від факторів, які спричинили спад.

Основними ознаками циклу є його коливання. Згідно інтервалу циклічних коливань виділяють:

цикл Кондратова (40-60 років) – головна рушійна сила – це радикальні зміни в технологічній базі.

цикл Кузнєца (до 20 років) – головна рушійна сила – це зрушення у відтворювальній структурі в-ва.

цикл Ожагера (7-11 років) – рушійна сила – це підсумок взаємодії багатьох грош.-кред. факторів.

цикл Хечена (3-5 років) – рушійна сила обумовлюється динамікою величини тов.-мат. цінностей.

сезонне коливання (до 1 року) – головна рушійна сила – тип діяльності.

27. Кейнсіанська революція в макроекономіці.

У період з 1929-1933 рр. світ переживав велику економічну кризу. В результаті цього постало питання бути чи не бути ринковій економіці. Альтернативним був соціалістичний напрямок економіки, який на той час також успішно використовувався деякими країнами. Рішення цього питання запропонував Кейнс. Новий курс було розроблено на основі його книги (1936 р.) “Загальна теорія зайнятості та безробіття”. Курс визначав роль, місце і можливості держави у механізмі господарювання. Згідно нього держава є рівноправним суб’єктом ринкового механізму, вона має впливати на економіку рядом інструментів. Наголошувалось на формуванні попиту. Якщо будуть надходити нові інвестиції у виробництво, знижуватись проценти – то попит на виробництво і продукцію збільшуватиметься, а отже виробництво розширюватиметься, і макроекономічні параметри у державі будуть змінюватись на краще. Цей курс, названий кейнсіанською революцією в макроекономіці, проіснував ще до середини 70-х років. Отже, його три основні принципи:

держава втручається в економіку;

держава формує попит;

формування попиту забезпечує розвиток виробництва.

28. Недохідні фактори споживання та заощадження.

Основними недохідними факторами споживання та заощадження виступають:

багатство (нерухоме майно і фінансові засоби, страхові поліси, облігації);

податки (зменшення податків збільшує безподатковий дохід і тому збільшує споживання і навпаки);

рівень цін (збільшення цін приводить до скорочення споживання);

відрахування на соцстрах (збільшення призводить до скорочення поточного споживання і заощадження);

очікування (якщо очікується несприятливі умови, домогосподарства можуть робити закупки наперед, що в поточному році може збільшити споживання);

споживча заборгованість (якщо у передньому році заборгованість зросла, то в поточному році домогосподарства будуть змушені зменшити споживання і заощадження, щоб ліквідувати минулу заборгованість і навпаки);

відсоткова ставка (збільшення відсоткової ставки приводить до зменшення споживання і навпаки).

29. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку.

В макроекономічному кругообігу беруть такі економічні суб’єкти: держава, домогосподарства, фірми.

Домогосподарства – це суб’єкти, які володіють факторами виробництва.

Фірми – це економічні суб’єкти, які використовують фактори виробництва для виготовлення товарів та послуг.

Держава – всі урядові заклади, які наділені юридичною та правовою владою.

Всі ці суб’єкти взаємодіють між собою і отримують потік витрат, доходів і прибутків.

30. Вплив грошово-кредитної політики на рівень національного виробництва. Політика “дешевих та дорогих грошей”.

Грошово-кредитна політика може впливати на рівень національного виробництва за допомогою наступних методів:

операції на відкритому ринку – це купівля центральним банком державних цінних паперів на фінансових ринках і продаж їх комерційним банкам, фірмам та населенню. Вплив операцій на відкритому ринку проявляється в тому, що внаслідок цього змінюється структура банківських резервів і це має прямий вплив на економічну систему;

облікова процентна ставка – це ставка, під яку центральний банк кредитує комерційні банки. Зміна процентних ставок впливає на всі планові компоненти витрат, інвестиційні так і неінвестиційні (купівля в кредит споживчих товарів). Збільшення процентної ставки призводить до зменшення обсягів кредитів і відповідно до зменшення сукупного попиту;

резервні норми. Збільшення норми обов’язкових норм банківських резервів призводить до зменшення ставки по депозитних вкладах і відповідно до зменшення сукупного попиту.

Політика, спрямована на обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримувальної політики, або політики дорогих грошей. Політика дешевих грошей – це політика спрямована на збільшення пропозиції для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.

31.