3.2 Напрямки та шляхи вдосконалення зовнішньоекономічної політики України

Постановка проблеми. В період ринкової трансформації економіки України першочергове значення має розробка на науковому фундаменті зовнішньоекономічної політики та механізму її реалізації з урахуванням світового досвіду. Водночас в Україні бракує фундаментальних, системних наукових досліджень щодо особливостей зовнішньоекономічної політики країн з перехідною економікою в умовах глобалізації світового господарства.

Ця обставина є однією з причин того, що в Україні після проголошення державного суверенітету у зовнішньоекономічній політиці були допущені стратегічні помилки, а пізніше, вході розгортання економічних реформ, також спостерігалися певна хаотичність і непослідовність у здійсненні цієї політики.

Важливість вибору правильних орієнтирів зовнішньоекономічної політики набуває особливої ваги в умовах посилення процесу глобалізації світового господарства та загострення конкуренції на світових ринках.

Сучасний етап соціально-економічного розвитку країни показує, що без правильної, науково обґрунтованої, всебічно зваженої та послідовно здійсню- вальної зовнішньоекономічної політики не може бути успішно реалізована стратегія економічного та соціального розвитку, здійснена інтеграція України у світовий економічний простір.

В Україні ухвалено закони, які створюють номінальні можливості для включення її економіки у світове господарство та міжнародний поділ праці.

Проте, зовнішньоекономічна політика може бути успішною лише за умов системного та комплексного вирішення низки проблем, пов’язаних із її формуванням і реалізацією. Йдеться, зокрема, про такі системні перетворення, як формування економічних основ розвитку світогосподарських зв’язків країни, створення політичних передумов і правових засад формування зовнішньоекономічної політики. Системні інституціальні перетворення та їхній вплив на характер зовнішньоекономічної діяльності також повинні ретельно враховуватися.

Реалізація економічної та соціальної політики в Україні в майбутньому буде значною мірою залежати саме від того, наскільки відповідатиме реаліям перехідного періоду зовнішньоекономічна політика, а також наскільки успішно в країні буде реалізовуватися на практиці модель відкритої конкурентної економіки, що дозволить залучити до економіки України необхідні матеріальні, фінансові, технологічні ресурси, з одного боку, та використати зовнішні ринки для збуту вітчизняної продукції – з іншого.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Проте, значна частина проблем у цій багатогранній і складній сфері потребує більш детального вивчення та теоретичного узагальнення. До них, зокрема, належать: закономірності розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах ринкових трансформацій; геополітичні та геостратегічні орієнтири для широкого інтегрування економіки в систему міжнародного поділу праці; суперечності у формуванні цілісної системи міжнародного співробітництва; політичні передумови зовнішньоекономічної стратегії, її принципи та основні напрями в період утворення державності; чинники міжнародного іміджу України; порівняльні та конкурентні переваги як матеріальні умови формування зовнішньоекономічної політики тощо.

Мета дослідження. Узагальнення теорії і принципів формування зовнішньоекономічної діяльності України, проведення аналізу сучасної зовнішньоекономічної політики України.

В умовах трансформації економіки України кожен, навіть короткий часовий проміжок, викликає суттєві зміни і породжує принципові особливості як у сфері внутрішньої економіки, так і в зовнішньоекономічній діяльності держави та її господарських суб’єктів. Цим змінам необхідно давати наукове пояснення і вносити відповідні корективи в економічну політику. Особливо це стосується складної проблеми формування цілісної, науково обґрунтованої зовнішньоекономічної стратегії України.

Основні результати дослідження. Під зовнішньоекономічною політикою України слід розуміти політику, яка випливає з об’єктивно існуючих порівняльних і конкурентних переваг у різних галузях господарства, передбачає пріоритет національних економічних інтересів в системі методів і форм регулювання світогосподарських зв’язків, ґрунтується на засобах тарифного та нетарифного регулювання, спрямована в цілому на створення конкурентного ринкового середовища, поступове формування економіки, орієнтованої на експорт.

На сучасній фазі формування глобальної економічної системи на постіндустріальних засадах економічне зростання окремих країн та їхня міжнародна конкурентоспроможність визначальною мірою обумовлюється транс націоналізацією національних економік, під якою слід розуміти об’єктивний процес виникнення та розвитку економічних зв’язків і відносин між національними господарствами різних країн, що охоплює усі сфери суспільного відтворення і призводить до виникнення та розвитку інтернаціонального господарства в організаційній формі транснаціональних корпорацій.

Реальна трансформація зовнішньої економіки України передбачає взаємодію всіх чинників внутрішньо економічного розвитку зі зміною співвідношення між ними. Більш тісна взаємодія української економіки зі світовою зумовлюється значною потребою в нових технологіях, інвестиційних і фінансових ресурсах. Основними передумовами інтеграції України в міжнародну економіку є:

системна ринкова трансформація;

реструктуризація економіки;

формування відкритої економіки, розвиток не лише зовнішньої торгівлі, а й руху чинників виробництва між країнами.

Інтеграція України у світовій економічний простір залежать від трансформаційних процесів, які, сприяючи зростанню конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, визначатимуть напрями та форми взаємодії національного народного господарства зі світовим. Ринкова трансформація економіки передбачає вирішення внутрішньо економічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до зовнішнього ринкового середовища, яке еволюціонує. Процеси внутрішньої трансформації слід розглядати водночас і як процес входження України до світогосподарського простору, оскільки формування зовнішнього сектору економіки є складовою формування ринкової економічної системи.

Сьогодні посилюється тенденція до створення й подальшого розвитку високо інтегрованих економічних просторів, які об’єднують країни, близькі за географічним положенням, рівнем економічного та культурного розвитку. Таких потужних інтеграційних груп у світі сьогодні три: Європейський Союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі та угруповання країн Азіатського- Тихоокеанського регіону.

Це позначилося на формуванні зовнішньоекономічних зв’язків України, яка повинна зважати на наявність інтеграційних угруповань, враховувати особливості зовнішньоекономічної політики країн-учасниць таких центрів. Це передбачає таку орієнтацію зовнішньоекономічних зв’язків України зі світовими центрами, за якої відкритість економіки не суперечать національним економічним інтересам, реалізації яких може заважати тиск з боку цих центрів. Вимога міжнародних організацій і регіональних інтеграційних угрупувань щодо лібералізації зовнішньоторговельних зв’язків має бути збалансована з потребами українських виробників експортної продукції та продукції,