системою. Розподіл товарів по групах у митних тарифах є складним торговельно-економічним інструментом: чим докладнішою є товарна система, тим ефективніше тариф може бути застосований у протекціоністських цілях.
Структура тарифу — кількість колонок (ставок мита по відношенню до кожної товарної позиції), що застосовуються в тарифі. Простий (одноколонковий) митний тариф передбачає одну ставку мита для кожного товару незалежно від країни його походження. Складний (багатоколонковий) митний тариф встановлює щодо кожного з товарів кілька ставок мита залежно від країни походження товару (торговельного режиму).
Ставки мита. Мито — це державний грошовий збір (податок), що стягується через митні установи з суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності за перетинання через кордон держави товарів, цінностей та майна. Мито стягується за товари, що ввозять-ся, вивозяться, а також за транзитні товари. Функціями мита є:
Ё
створення бар’єру, що підвищує ціну імпортного товару та робить його менш конкурентоспроможним (у ціновому аспекті) порівняно з товарами національного виробництва;
Ё
ціновий захист внутрішнього ринку; створюючи різницю в цінах на одні й ті самі товари на світовому та внутрішньому ринках, мито дозволяє національним фірмам підвищувати ціни місцевих товарів та отримувати додатковий прибуток;
Ё
збільшення прибуткової частини державного бюджету.
Розмір мита визначається за допомогою ставок мита, які є частиною митного тарифу та класифікуються за різноманітними озна-ками (рис. 4.3).
За методом розрахунку розміру мита ставки поділяються на чотири види.
Адвалорна — це ставка мита, зазначена в митному тарифі у вигляді відсотка від ціни товару. Мито, розраховане помноженням цього відсотка на ціну товару (партії) також називатися адвалорним.
Специфічна — це ставка мита, зазначена в митному тарифі у вигляді певної грошової суми з одиниці товару, ваги, об’єму, потужності тощо.
Змішана (комбінована) — це ставка мита, зазначена в митному тарифі у вигляді як відсотка від ціни товару, так і певної суми з зазначеної одиниці виміру товару. Змішане мито розраховується як сума підрахунку мита за адвалорною та специфічною ставками.
Альтернативна — це ставка мита, зазначена в митному тарифі у вигляді як відсотка від ціни товару, так і певної суми з зазначеної одиниці виміру товару. Альтернативне мито розраховується окремо як адвалорне і як специфічне, але стягуватиметься біль-ше з них.
Рис. 3. Види ставок мита
Метод визначення країни походження товару. Визначення країни походження товару необхідне для правильного розрахунку розміру мита. Залежно від країни походження застосовуються різні ставки мита. В більшості держав країною походження імпортного товару вважається та країна, де товар був повністю вироблений або суттєво перероблений (або оброблений).
Переробка чи обробка товарів у даній країні вважається достатньою, якщо:
·
декларовані товари класифікуються за іншою тарифною позицією, ніж матеріали або вироби, вироблені для їх (товарів) виготовлення, що виходять з третіх країн;
·
у вартості декларованих товарів частка доданої вартості дорівнює не менше 50%.
Не підпадають під категорію достатньої переробки товарів такі операції:
·
збереження товарів під час їх зберігання або транспортування;
·
підготовка товарів до продажу і транспортування (дрібнення партії, формування відправлень, сортування та переупакування);
·
прості складальні операції;
·
змішування товарів (компонентів) без надання одержаній про-дукції характеристик, що суттєво відрізняються від їх вихідних складових.
1.3.2. Митні платежі — всі види платежів, що стягуються митними органами країни з товарів та транспортних засобів, які пересуваються через митний кордон, а також в інших випадках, передбачених національними законодавствами. До митних платежів належить:
·
мито (custom duty);
·
митні податки (custom tax);
·
митні збори (custom fei).
Мито — один з видів митних платежів, що стягується митними органами з товарів, цінностей та майна, що перевозяться через кордон країни, передбачених митним тарифом. Розмір мита залежить від країни походження товару (торговельного режиму), розміру чи вартості партії поставки та номінальної ставки мита, передбаченої для даної товарної позиції. Митом обкладаються всі товари: що імпортуються, експортуються та транзитні.
Митні податки — це обов’язкові платежі, що стягуються митними органами країни з товарів, що імпортуються. До них належить прикордонний податок, спеціальні (надзвичайні) імпортні податки, плинні податки, компенсаційні збори. Склад, розмір та умови застосування цих податків регулюються національними законодавствами або відповідними рішеннями державних органів управління. Всі митні податки є опосередкованими і за економічною сутністю протекціоністськими, такими, що посилюють або компенсують недостатній вплив мита на рівень цінової конкурентоспроможності імпортних товарів.
Митні збори — платежі, що стягуються митними органами країни (крім мита та митних податків) у відносно невеликих розмірах за виконання певних операцій на кордоні: за митне оформлення, за зберігання товарів, за митне супроводження, за консультування та інформування. Крім того, можуть існувати такі збори як ліцензійний або контингентний, статистичний, марочний, бандерольний, штемпельний або гербовий, за зважування та пломбування тощо.
1.3.3. Митні процедури — це дії, що здійснюються органами митного контролю держав або інтеграційних угруповань з метою виконання законодавства з митних питань. Митні процедури регулюються митними формальностями, тобто сукупністю передбачених митним законодавством та нормативними актами відповідних органів вимог, виконання яких є обов’язковою умовою переміщення товарів через митний кордон. До основних митних процедур, що регламентуються, належать: порядок пересування товарів; організація огляду товарів і вантажів; оформлення митних документів; перевірка правильності заповнення вантажної митної декларації; розрахунок розміру мита, митних податків та митних зборів; передача статистичних даних у відповідні органи.
1.4. Внутрішнє (національне) оподаткування та регулювання. Відповідно до положення ГАТТ, внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила та вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи