вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист вітчизняного виробництва.
1.5. Кількісні обмеження — це адміністративні методи нетарифного державного регулювання обсягу зовнішньоторговельного обліку, регіональної та товарної структури експорту й імпорту, що визначають кількість та номенклатуру товарів, дозволених до ввозу/вивозу. До кількісних обмежень належать: ліцензування, контингентування (квотування) та «добровільне» обмеження експорту.
Основною метою застосування кількісних обмежень є, як правило, захист позицій національних товаровиробників у тих випадках, коли інші торговельно-економічні інструменти є тимчасово або взагалі недостатньо ефективними.
1.5.1. Ліцензування експорту та імпорту. Ліцензії як спеціальні дозволи, що отримується від державних органів, на ввезення, вивезення чи транзит певної кількості товарів, вільні операції з якими заборонені або обмежені, поділяються за такими критеріями:
·
об’єкт регулювання;
·
коло суб’єктів торгівлі;
·
процедура отримання ліцензії.
За об’єктом регулювання ліцензії поділяються на експортні, імпортні та транзитні. За ознакою кількості (кола) суб’єктів торгівлі ліцензії поділяються на індивідуальні та глобальні.
Індивідуальні ліцензії — це дозвіл певній національній фірмі на експорт/імпорт товару, що видається на її прохання органом влади, який контролює зовнішню торгівлю. Ліцензія регламентує всі найважливіші сторони зовнішньоторговельної угоди (кількість і вартість товару, країна походження тощо). Термін дії індивідуальної ліцензії обмежується, як правило, роком. Залежно від обсягу товару, що дозволяється вивозити/ввозити індивідуальні ліцензії поділяються на разові та відкриті.
Разова індивідуальна ліцензія — це дозвіл на одну експортно-імпортну операцію або дозвіл на здійснення зовнішньоторговельних операцій протягом певного терміну (як правило, року), але з зазначеним (фіксованим) обсягом товару. На відміну від разової, відкрита індивідуальна ліцензія дозволяє фірмі здійснювати експорт/імпорт зазначеного товару без обмежень його кількості (або вартості) протягом певного терміну (як правило, року).
Кожна країна застосовує свою систему індивідуальних ліцензій, виходячи з мети зовнішньоторговельної політики.
За процедурою отримання ліцензії поділяються на звичайні, які передбачають можливість відмови в видачі відповідного дозволу, автоматичні та аукціонні.
Кодексом про імпортне ліцензування ГАТТ передбачається створення системи автоматичного ліцензування, за якої видача ліцензій відбувається безумовно, автоматично. Таким чином, автоматична ліцензія — це ліцензія, що видається на запит експортера/імпортера автоматично, тобто в усіх випадках, що не суперечать чинному законодавству; процес отримання такої ліцензії максимально спрощено.
Якщо дозвіл на здійснення експортно-імпортних операцій сто-сується не окремої фірми, а всіх суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності, то державні органи вводять генеральні ліцензії.
Генеральна проста ліцензія — це постійно діючий дозвіл, який надає право імпортувати/експортувати зазначені в ліцензії товари без будь-яких обмежень з вартості або кількості. На практиці в ліцензіях такого типу вказуються лише товари, заборонені до ввозу/вивозу і зазначається, що всі інші товари можна вільно ввозити/вивозити на підставі генеральної ліцензії. Проте в простих генеральних ліцензіях можуть бути територіальні винятки, тобто країни, звідки чи куди не дозволяється цією ліцензією відповідно ввозити чи вивозити товари. Цього недоліку позбавлена генеральна відкрита (глобальна) ліцензія, як генеральна ліцензія, що дозволяє операції по зазначених товарах з усіма країнами світу без обмежень і винятків.
1.5.2. Квоти (контингенти) — допустимі розміри обсягів експорту/імпорту товарів (робіт, послуг) та транзиту товарів певної номенклатури в натуральному або вартісному вигляді, що визначаються державами на певний період часу. Квотування (контингентування) — це нетарифний засіб державного регулювання зовнішньої торгівлі шляхом встановлення системи квот. Квоти (або контингенти) можна поділити на групи за такими критеріями:
·
об’єкт регулювання;
·
територіальне охоплення;
·
специфіка застосування;
·
рівні управління.
За об’єктом регулювання квоти поділяються на експортні, імпортні та транзитні.
Експортні квоти вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють частку кожної країни в загальному експорті конкретного товару, або урядом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;
Імпортні квоти запроваджуються національним урядом для захисту місцевих товаровиробників, досягнення збалансованості експорту й імпорту, регулювання попиту та пропозиції на внутрішньому ринку, а також у відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.
За територіальним охопленням квоти поділяються на глобальні та індивідуальні (розподілені).
Глобальна квота — загальний, нерозподілений по країнах розмір експорту/імпорту товарів у натуральному чи вартісному вимірі на певний термін (рік, півріччя, квартал). Глобальний контингент, обмежуючи загальну кількість товару, дозволеного до вивозу/вво-зу, залишає імпортеру/експортеру свободу вибору країни-партне-ра. Якщо загальний розмір квоти розподіляється по країнах, то така квота називається індивідуальною (або розподіленою).
За специфікою застосування можна виділити сезонні квоти та тарифні контингенти. В деяких випадках застосування квот має чіткий сезонний характер. Обмежуючи ввіз на ринок товарів у сезон переробки або споживання і дозволяючи експортерам інших держав поставляти продукцію в необмеженій кількості в міжсезоння, коли місцева продукція вже реалізована/перероблена, уряди захищають національні фірми з сезонним характером виробництва або споживання товарів від іноземної конкуренції.
Тарифні контингенти — це квоти, в межах вартості або кількості яких товари, що імпортуються чи експортуються, обкладаються пільговими (преференційними) ставками мита, а у випадках перевищення встановлених обмежень до товарів застосову-ються звичайні ставки мита.
Крім того, квоти можуть поділятися за рівнями управління. Так, існують квоти для державних потреб, реґіональні квоти, квоти для підприємств, квоти для аукціонного продажу.
1.5.3. «Добровільне» обмеження експорту — це форма контингентів на експорт, які запроваджуються самим експортером під загрозою застосування імпортером санкцій такого характеру, економічні чи політичні наслідки яких будуть неприйнятими для експортера. «Добровільне» обмеження експорту: по-перше, не є добровільним; по-друге, фактично, є обмеженням імпорту товарів, перенесеним з кордонів імпортуючої країни на кордони країни-експортера; по-третє, є однією з розповсюджених форм обмежувальної ділової практики.
1.6. Технічні бар’єри. Термін «технічні бар’єри» охоплює чималу групу нетарифних обмежень, що містять перешкоди для імпорту іноземних товарів, створюються національними промисловими стандартами, системами вимірювання та інспекції якості товарів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними та фітосанітарними нормами,