від контракту, якщо тільки друга сторона не заслуговує правового захисту, тому що вона причетна до помилки сторони, введеної в оману. А також:
·
якщо обидві сторони були однаково введені в оману;
·
якщо помилка сторони, введеної в оману, була викликана другою стороною;
·
якщо друга сторона знала чи повинна була знати про помилку сторони, введеної в оману;
3) умови щодо сторони, введеної в оману. Названа сторона не може відмовитися від контракту в таких випадках: по-перше, коли помилка є результатом грубої необережності сторони, введеної в оману; по-друге, коли сторона, введена в оману, взяла на себе ризик омани чи в силу обставин цей ризик повинен бути перекладений на неї;
4) перевага правового захисту в зв’язку з невиконанням контакту над правовим захистом на основі омани.
Шахрайство — свідоме, навмисне введення в оману другої сторони, з метою укладення з нею контракту.
Різниця між шахрайством і оманою в характері та цілях намірів сторони, що займається шахрайством. Друга сторона в цьому випадку має право відмовитися від контракту.
Примушення — спричинення моральних чи фізичних страждань, а також зла другій стороні з тим, щоб змусити її укласти контракт.
«Приховані недомовки» — це випадок, коли щось заявлено, але без наміру зобов’язати себе цим волевиявленням.
В юридичній науці, виходячи з інтересів забезпечення правових гарантій, діє принцип, згідно з яким «приховані недомовки» не мають юридичного значення.
Переговори
Як правило, сторони вступають у переговори для того, щоб досягти згоди. Характеристика поняття «переговори»:
1) переговори не зобов’язують їх учасників і кожна зі сторін має право перервати їх у будь-який момент за власним бажанням;
2) сторона, яка вела переговори, не маючи намірів укладення контракту, несе відповідальність за збитки, спричинені внаслідок ведення переговорів.
3) сторона, яка вела переговори з наміром укладання контракту, але потім відмовилася від своїх намірів без достатніх на те підстав, також несе відповідальність за збитки, завдані іншій стороні;
4) компенсація збитків, завданих другій стороні внаслідок порушення обов’язку вести переговори свідомо;
5) обов’язок конфіденційності. Якщо сторони зацікавлені в тому, щоб певна інформація, яка передається другій стороні, не була розголошена чи використана з іншими цілями, ніж ті, для яких вона передавалася, вони заявляють таку інформацію як конфіденційну. Порушення конфіденційності накладає обов’язок компенсувати збитки;
6) кожна зі сторін сплачує власні витрати на підготовку до укладення контракту. Спільні витрати сплачуються в рівних частках;
7) попередній контракт. У кінці переговорів дуже часто досягається угода сторін у вигляді попереднього контракту, тобто угоди, згідно з якою сторони зобов’язуються укласти пізніше основний контракт.
Оферта та акцепт
Згідно з українським законодавством діє визначений порядок укладання контракту, тобто встановлена процедура, відповідно до якої угода сторін про встановлення контрактних відносин вважається досягнутою, а контракт оформленим. Ця процедура складається з двох частин — пропозиції про укладання контракту (оферти) однієї сторони і прийняття цієї пропозиції другою стороною (акцепт).
Пропозиція (оферта) — волевиявлення правоздатного суб’єкта МКО, яке містить істотні складові частини майбутнього контракту і зроблене з наміром укласти контракт.
Щоб пропозиція про укладання контракту вважалася дійсною, вона повинна відповідати конкретним вимогам, а саме:
1) адресат пропозиції — одна або кілька конкретних осіб;
2) свобода волевиявлення;
3) правоздатність та дієздатність суб’єктів;
4) серйозність;
5) кваліфікованість;
6) оферта має містити в собі істотні пункти майбутнього контракту.
Розрізняють два види оферти — тверда та вільна.
Тверда оферта — це документ, відісланий продавцем одному можливому покупцеві, в якому дається письмова пропозиція на продаж певного товару, де вказуються істотні умови майбутнього контракту і визначений термін дії оферти.
Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну і ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв’язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строку для відповіді.
Відміна пропозиції укладення контракту
Згідно з Віденською конвенцією про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980) і Принципів міжнародних комерційних контрактів (UNIDROIT, 1994), оферта може бути від-мінена, якщо повідомлення про відміну отримано адресатом офер-ти раніше або в той самий момент, коли оферта отримана.
Відкликання оферти
Відповідно до міжнародного права, оферта може бути відкликана, якщо повідомлення про відкликання буде отримане адресатом оферти до відправки ним акцепту.
Проте пропозиція не може бути відкликана: а) за невідкликаної оферти і б) за умови, коли адресат оферти покладається на невідкликаність оферти.
Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) — це волевиявлення одного суб’єкта, яке володіє всіма властивостями пропозиції.
Форми прийняття пропозиції (оферти).
1) безумовний акцепт оферти;
2) акцепт контроферти;
3) прийняття пропозиції та мовчання протилежної сторони;
4) прийняття пропозиції із запізненням.
Безумовний акцепт оферти
Акцепт — заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає його згоду з офертою. Пропозиція (оферта) повинна бути прийнята без жодних застережень або обмежень.
Акцепт контроферти
За наявності обмежень або застережень можна говорити про нову пропозицію, де сторони помінялися місцями: ініціатор виступає в ролі особи, яка приймає пропозицію, а той, хто приймає пропозицію, перетворюється на ініціатора.
Прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони
Відповідно до загальних правил, мовчання або бездіяльність самі по собі не є акцептом. Ситуація може мати інший вигляд у тому разі, коли сторони узгодили між собою те, що мовчання означатиме акцепт чи коли це випливає з ділової практики або звичаю.
Проте в будь-якому разі для прийняття оферти недостатньо в односторонньому порядку заявити в своїй пропозиції, що вона буде акцептована за умови мовчання адресата. Адресат оферти вільний не лише акцептувати чи не акцептувати оферту, але він може також її просто проігнорувати.
Прийняття пропозиції із запізненням
Прийняття пропозиції із запізненням трактується по-різному в законодавстві окремих країн. Наприклад, згідно з італійським — в ініціатора пропозиції є право затвердити