Неістотні умови МКК — це ті статті, в разі порушення яких друга сторона не має права відмовитися від прийняття товару та розірвати контракт, а може тільки вимагати виконання зобов’я-зань і покриття збитків.

Поняття існуючих та неіснуючих умов МКК залежить від конкретної МКО. Звичайно до існуючих умов відносять: предмет, кількість, якість, ціну та строк виконання.

Індивідуальні умови контракту — характерні для окремої конкретної МКО. До них належать: реквізити продавця та покупця, предмет контракту, ціна та загальна сума, термін поставки.

Загальні умови контракту — проходять через усі контракти з однорідних операцій і відображають практику компаній у торгівлі певним товаром.

1.7. Типові форми МКК

Типовий контракт — це наочний контракт чи ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформованих раніше з урахуванням торгової практики чи звичаїв, та прийнятих сторонами, які домовляються, після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної операції.

Найчастіше типові контракти використовуються для укладення контрактів на стандартні види машин і устаткування, споживчі товари, промислову сировину на довгостроковій основі, масові продовольчі товари.

Форми типових контрактів.

1. Документ, який сторони МКО можуть використати як контракт у тому разі, якщо вони підпишуть і заповнять ті статті, які потребують узгодження (наприклад, назви сторін, кількість, якість, ціна товару, строк і місце поставки).

2. Загальні умови купівлі-продажу. Це список статей контракту, визначених з урахуванням торгової практики і, як правило, залежно від базових умов поставок, які сторони контракту можуть включати до свого контракту чи посилатися на них.

На практиці форма типового контракту складається із двох частин: узгоджуваної та уніфікованої.

Головні переваги використання типових контрактів полягають, по-перше, в попередній підготовці більшої частини тексту, що дозволяє ретельніше його обґрунтувати; по-друге, в скороченні часу на підготовку контракту; по-третє, в можливості використання практичного досвіду торгівлі однієї країни.

Типовий контракт відображає техніку укладання контракту і є засобом втілення в ній діючих торгових звичаїв.

Торгові звичаї

Торговий звичай — це широко відомий порядок ділових відносин певної сфери діяльності, який прийнятий в національних об’єднаннях підприємців (палатах, загальних чи спеціальних ділових об’єднаннях).

Вони застосовуються по відношенню до контрагентів тоді, коли сторони контракту не врегулювали конкретний випа-
док, який виник у ході виконання контракту, чи тоді, коли сторони посилаються на певні торгові звичаї безпосередньо в контракті.

Звичаї мають відповідати таким вимогам:

1) мати характер загального правила;

2) бути достатньо відомими у відповідальній сфері торгівлі;

3) бути визначеними щодо свого змісту;

4) бути розумними.

Загальні правила використання торгових звичаїв:

1. Сторони пов’язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, і практикою, яку вони встановили у своїх відносинах.

2. За відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі використання у їхньому контракті звичаю, про який вони знали чи повинні були знати, який широко відомий у міжнародній торгівлі.

Про торгові звичаї можна дізнатися з різних джерел (рис. .15).

Рис. 1.15. Джерела торгових звичаїв