повинна бути комплексною, включати й заходи, спрямовані на всебічне сприяння розвитку виробництва на ринкових засадах.
Антиінфляційна політика теж може викликати певне напруження в економіці, незадоволення нею певних сил, які сподівалися на фінансову підтримку з боку держави і не одержали її. Тому проведення такої політики вимагає від її творців значної мужності і політичної волі, певних жертв з боку суспільства. Проте вони повністю окупляться завдяки забезпеченню економіки стабільними грошима.
Отже, проведення антиінфляційної політики залежить від співвідношення багатьох економічних процесів і ступеня їхньої активності. Тому найбільша ефективність її застосування може бути досягнута лише за умов комплексного використання розглянутих шляхів боротьби з інфляцією.
3.
Особливості інфляції та антиінфляційних заходів на Україні в 90-х роках
Україна довгий час подавлялася централізованою системою директивного управління за рахунок екстенсивного використання природних і трудових ресурсів, експорту, сировини, адміністративного підвищення цін, емiсійного фінансування. У 1989-1991рр. ці джерела збереження зовнішньоекономічного навантаження на народне господарство були вичерпані. Спроби вирішити проблеми шляхом перебудови командно-адміністративної системи управління призвели до розпаду господарських зв'язків і заміни державної монополії на корпоративний бюрократичний і кримінальний монополiзм.
Інфляційні процеси протягом 1991-1993рр. набули в Україні найвищих темпів серед інших пострадянських держав. Пояс-нити це можливо не лише структурною розбалансованістю економіки, нераціональним співвідношенням галузей, а й багатофакторним характером, об’єктивними негараздами перехідної економіки, в тому числі значною мірою залежністю від зовнішнього енергопостачання.
Індекс споживчих цін країн СНД у 1991-1994 рр.
КРАЇНИ | Р О К И
1991 | 1992 | 1993 | 1994
Азербайджан | 212 | 1039 | 1213 | 1880
Беларусь | 199 | 1071 | 1290 | 2321
Вірменія | 240 | - | 10978 | 5065
Грузія | 179 | - | - | -
Казахстан | 179 | 1615 | 1758 | 1977
Киргизстан | 213 | 1189 | 1294 | 378
Молдова | 214 | 1209 | 1284 | 586
Росія | 200 | 2609 | 940 | 303
Таджикистан | 213 | 1007 | 2236 | 339
Туркменістан | 212 | 870 | 1731 | 2814
Узбекистан | 197 | 515 | 1332 | 1650
Україна | 390 | 2100 | 10256 | 501
За даними Кабінету Міністрів України у 1994- 1995 рр. інфляція в Україні приблизно на 86% визначалась збільшенням обсягів грошової маси і швидкіс-тю її обігу та на 14 % — зниженням обсягів виробництва. Насправді цей вплив є більш багатобічним і глибоким. Він діє також через співвідношення попиту і пропозиції, експорту й імпорту, валютний курс тощо.
Інфляційні процеси в українській економіці були зумовлені:
·
невиваженою первинною емісією;
·
структурними перекосами у матеріальному виробництві та ціновій політиці;
·
витратністю економіки та непродуктивними витратами окремих виробництв;
·
значним зруйнуванням товаро-виробничої сфери та неефективністю безготівкової системи розрахунків;
·
від’ємним сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольованим експортом;
·
процесами доларизації економіки.
Швидке поглиблення інфляції від прихованої до гіперінфляції протягом 1991-1993рр. було зумовлено, з одного боку, вкрай незадовіль-ною структурою виробництва, його низькою ефективністю, падінням темпів росту, а потім і абсолютних обсягів виробництва, а з іншого — нарощуванням дефіциту державного бюджету із зменшенням надходження доходів та збере-женням на попередньому рівні або зростанні державних витрат. Результатом цього стала безперервна емісія, а річні темпи інфляції становили: у 1992 році - 1308,0%; у 1993 році - 4834,9%; у 1994 році - 992,0%; у 1995 році - 253,5%.
Безперечно, вищезгадані зростаючий попит та витрати виробництва є чинниками інфляції в Україні. Пороте цікаво подивитись яким саме чином і на яких часових проміжках впливали вони на розвиток інфляційних процесів.
Подивимося на розвиток української економіки протягом 1991-1995рр. через призму класичних чинників інфляції. Найбільш високі темпи інфляції в Україні припадають на 1993р., коли ціни зросли за рік у 102,6 разів при середньомісячному рівні інфляції 47,1% (типова гіперінфляція) Економічна доповідь Президента, 1994 рік..
Треба одразу ж зазначити, що погляди різних економістів на проблему розвитку та причин інфляції в Україні не однозначні. Одні основною причиною інфляційних процесів 1991-1993рр. називають дію зовнішніх факторів, зокрема різке зростання цін на енергоносії (з 1991 по 1994рр. ціни на нафту зросли у 146 тис. разів, на газ - у 64,2 тис. раза, внутрішні українські ціни на вугілля за цей період зросли в 90,7 тис. разів) Економічна доповідь Президента, 1995 рік.. Відповідно вони вважають, що початковою для нашої економіки була інфляція витрат, бо періодичне випереджаюче підвищення цін на енергоносії було імпульсом для загального зростання цін та інфляції. Підвищення підприємствами цін на власну продукцію з метою покриття зростаючих витрат давало поштовх для подальшого розвитку інфляційних процесів. Незважаючи на зростаючу грошову емісію, виникла нестача оборотних засобів підприємств для розрахунків зі своїми постачальниками («криза неплатежів»- за даними СБРР за 1992р. неплатежі в Україні становили 40% загального ВВП) та видачі заробітної платні. Склалася типова кумулятивна інфляційна спіраль «зарплата-ціни»: ріст цін веде до збільшення витрат, що вимагало збільшення грошової маси і нового витка росту цін. Таким чином прослідковувалось переплетіння інфляції витрат та попиту.
Т.Т. Ковальчук та М.М. Коваль у своїй статті «Основні чинники та фактори інфляції в Україні» «Фінанси України», № 7 1998 рік. наполягають на тому, що основною в Україні стала інфляція попиту, спричинена перш за все надмірною емісією з боку держави.
Інфляція попиту генерується шляхом швидшого зростання по-питу над пропозицією. Факторами інфляції попиту можуть бути: підвищення виробничого і споживчого попиту внаслідок збільшення обсягів державного фінансування виробництва, соціальних видатків, заробітної плати. Все це призводить до підвищення сукупного попиту в економіці. Якщо