Індекси споживчих цін в Україні за 2000 – 2006 роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 (січень-жовтень)

125,8% | 106,1% | 99,4% | 108,2% | 112,3% | 110,3% | 105,9%

Рівень інфляції в Україні за 2000 – 2006 роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006(січень-жовтень)

25,8% | 6,1% | -0,6% | 8,2% | 12,3% | 10,3% | 8,7%

Національному банку та Уряду України вдалося поступово знизити рівень інфляції. Якщо в 1996-2000рр. він становив у середньому 22,6% за рік, то в 2001-2005рр. цей показник дорівнював 7,2 %. Це стало важливою умовою економічного зростання, підвищення реальних доходів населення, активізації інвестиційних процесів.

Інфляція в економіці України формувались, в основному, за рахунок адміністративного підвищення тарифів (на природний газ та електроенергію для населення, на пасажирські залізничні перевезення та на телефонний зв’язок). Україна й далі залежить від постачальників енергоносіїв, зокрема Росії.

Інфляція у 2005 році (10,3%) була в межах середньої за останні 5 років (2000-2004 роки), а за І півріччя 2006-го навіть значно нижча -2,9%. «Урядовий кур’єр», 23.08.06

Як відомо, інфляція на рівні 8,7% і прогноз зростання ВВП на рівні 7% в 2006році були початковими величинами при формуванні держбюджету на цей рік. Вже в серпні Мінекономіки прогнозувало зростання ВВП за підсумками 2006 року до 6%, інфляцію до 10%.

Вже за 10 місяців цього року розмір інфляції досяг цифри, закладеної в плані на весь 2006р. (8,7%) .В середньорічному численні інфляція досягла майже 12%.

В жовтні 2006р. рівень інфляції в Україні досяг нового рекорду, сягнувши 2,6%, повідомляє Держкомстат. Зокрема в жовтні підвищилися ціни на продовольчі товари (на 1,4%), на непродовольчі товари (на 0,1%), на послуги (на 7,8%). З початку року продовольчі товари подорожчали на 2,1%, непродовольчі товари - на 2,6%, послуги - на 37,3%.

Прискорення інфляції є на сьогодні головним макроекономічним ризиком. Для нормалізації ситуації необхідно збільшити продовольчий імпорт, скоротити бюджетні витрати споживчого призначення, а також постаратися виконати план приватизації для максимального скорочення дефіциту бюджету. Крім того, керівництву на місцях необхідно утриматися від подальшого підвищення комунальних тарифів до кінця року, а уряду активніше працювати над зниженням цін на паливо - до 12%. Газета РБК-Україна, 07.11.06

За песимістичними оцінками до кінця 2007 року індекс інфляції може сягнути величини понад 15% через очікування зростання витрат виробництва у поточному році (підвищення цін на енергоносії у 2006-2007 роках та витрат на заробітну плату), впровадження жорстких лімітів на споживання газу, збільшення тарифів на залізничні перевезення і житлово-комунальні послуги та розгортання відповідного мультиплікативного ефекту при пролонгації “цінових” хвиль. Консенсус-прогноз, випуск 13, IV квартал 2006 року

Висновок

Однією з невід’ємних частин макроекономічних показників у світовій економіці є інфляція. В сучасних умовах вона існує у кожній країні на певному рівні: в одних країнах цей рівень вищий, в інших – нижчий. Все це залежить насамперед від стану економіки, адже в основі механізму формування інфляції лежить зв’язок попиту і витрат, спад виробництва і зростання цін, спіраль «зарплата - ціна». Але інфляція має не лише економічні, але й психологічні чинники. Найвпливовішими з них є інфляційні очікування людей та виробників, нагромадження поточного попиту за рахунок заощаджень.

Існує певна класифікація інфляції. За темпами зростання цін – помірна, галопуюча, гіперінфляція, за співвідношенням зростання цін по різноманітних товарних групах – збалансована і незбалансована, також існує інфляція попиту та інфляція пропозиції, очікувана та неочікувана інфляція.

Інфляція не виникає з нічого. Існують певні причини, серед яких основними є мілітаризація економіки, нерівномірне співвідношення між галузями господарства, монополії та необгрунтовані привілеї. Проте часто держава сама своїми діями породжує інфляцію – надмірна емісія, інфляційне фінансування дефіцитного бюджету, непродумана грошово-кредитна політика, підвищення цін, перш за все, на енергоносії, надмірна залежність країни від зовнішніх постачальників.

За довгий період боротьби з інфляцією різних країн світу було вироблено низку антиінфляційних заходів держави. Особливе місце в антиінфляційній політиці займають гасіння інфляційних очікувань, ефективна монетарна політика, скорочення бюджетного дефіциту, раціоналізація зовнішньоекономічної політики, підвищення ступеня товарності народного господарства, розумно організована приватизація державної власності, підвищення норми заощаджень і зменшення рівня їх ліквідності. Кожна країна повинна обирати комплекс антиінфляційних заходів з огляду на специфіку своєї економіки, бо у протилежному випадку навіть, здавалося б, ефективні міри можуть не дати очікуваних результатів.

Як відомо економіка нашої держави у період 90-х років перебувала не в найкращому стані, причиною тому були просто шалені темпи інфляції, яка була спричинена різким економічним спадом після розпаду СРСР, розбалансованістю економіки, нерівномірним співвідношення галузей господарства, залежністю від зовнішнього постачання сировини та енергоносіїв, надмірною емісією НБУ та некоректною грошово-кредитною політикою, доларизацією економіки, затягуванням грошової реформи.

Щоб побороти інфляцію в Українні експансійну грошову політику було замінено рестриктивною, тобто політикою стримання, яка базувалася на заходах по скороченню видатків бюджету, об-меженню грошової емісії та позичкового процента, здатною стримати “пікові на-вантаження” темпів інфляції. Її впровадження дозволило досягнути зовнішньо-го зменшення темпів інфляції, проте її глибинні причини не було ліквідовано. Тільки введення нової грошової одиниці – гривні та ряд інших антиінфляційних заходів вивело Україну зі стану кризи.

Сьогодні у нашій державі значну роль у формуванні інфляції грає політичний стан країни. Популярні методи, які використовують політики задля своєї вигоди, прихильності народу ведуть не тільки до прискорення темпів інфляції, але й до загального