повністю використовуватимуть свої виробничі потужності й не зможуть реагувати розширенням обсягу продукції на подальше збільшення попиту на неї. Для них підтверджується закон спадної віддачі – кожна додаткова одиниця праці забезпечує дедалі менший обсяг продукції. В результаті витрати на робочу силу збільшуються, спричиняючи зростання цін на товари і послуги.
Коли економіка досягає рівня повної зайнятості, то додаткові витрати і вищі ціни на проміжному відрізку можуть спонукати фірти виявляти попит, а деякі домогосподарства – пропонувати ресурси понад обсяг продукції за повної зайнятості. Фірми можуть застосувати додаткові робочі зміни і використовувати надурочний час для збільшення виробництва продукції. Домогосподарства пропонують на ринку менш кваліфіковані види праці. На цій частині проміжного відрізка кривої AS рівень безробіття падає нижче природного, а фактичний обсяг національного виробництва перевищує його природний рівень, і темпи інфляції прискорюються.
На вертикальному (класичному) відрізку реальний обсяг національного виробництва досягає максимуму, і подальше збільшення попиту до AD3 лише підвищує рівень цін. Темпи інфляції зростають, бо сукупний попит перевищує фізичний потенціал економіки. На цьому відрізку реальний обсяг продукції не збільшується, і тому він не може поглинати хоч би деяку частину зрослих видатків.
Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:
Помірна: ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах. Багато сучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.
Галопуюча: ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.
Гіперінфляція: ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.
Де-які еко-номiсти по-бо-ю-ю-ть-ся, що по-мі-р-но по-в-зу-ча ін-фля-ція, що може спо-ча-т-ку спри-я-ти по-жва-в-лен-ню еко-но-мі-ки, по-тім, на-ро-с-та-ю-чи як сні-го-вий ком, пе-ре-тво-ри-ть-ся в більш жорстоку гі-перін-ф-ля-цію. Цей темп зро-с-тан-ня ін-фля-ції ви-яв-ляє руй-ні-в-ний вплив на обсяг наці-о-наль-но-го ви-ро-б-ни-ц-т-ва і за-йня-тість. Крім руй-ні-в-них на-слід-ків для пе-ре-роз-по-ді-лу, гі-перін-ф-ля-ція може при-ско-ри-ти еко-но-мі-ч-ний крах. Жор-с-то-ка ін-фля-ція спри-яє то-му, що зу-сил-ля на-пра-в-ля-ю-ть-ся не на вироб-ни-чу, а на спе-ку-ля-ти-в-ну ді-я-ль-ність. Під-при-єм-с-т-вам стає всі більш та більш ви-гі-д-ним нако-пи-чу-ва-ти си-ро-ви-ну і го-то-ву про-ду-к-цію в пе-ре-дба-чен-ні при-йде-ш-ньо-го під-ви-щен-ня цін. Але не-су-мі-с-ність кіль-ко-с-ті си-ро-ви-ни і го-то-вої про-ду-к-ції по-пи-ту на них ве-де до під-си-лен-ня iнфляційного ти-с-нен-ня. На-то-мість, щоб укла-да-ти ка-пі-тал в ін-ве-с-ти-цій-ні то-ва-ри, ви-ро-б-ни-ки і окре-мі осо-би за-хи-ща-ю-чись від ін-фля-ції, на-бу-ва-ють не-ви-ро-б-ни-чих ма-те-рі-аль-них цін-но-с-тей. Юве-лі-р-ні ви-ро-би, зо-ло-то і ін-ші до-ро-го-цін-ні ме-та-ли, не-ру-хо-мість і та-ке ін-ше.
В над-з-ви-чай-ній си-ту-а-ції, ко-ли ці-ни під-ст-ри-бу-ють різ-ко і не-рі-в-но-мі-р-но, нор-маль-ні економі-ч-ні від-но-си-ни руй-ну-ю-ть-ся. Вла-с-ни-ки під-при-ємств не зна-ють, яку ці-ну на то-ва-ри слід при-зна-чи-ти і промислові підприємства здебільшого переходять на інші, значно менш ефективні форми розрахунку, наприклад - бартер. Спо-жи-ва-чі не зна-ють, яку ці-ну спла-чу-ва-ти. Поста-чаль-ни-ки си-ро-ви-ни ба-жа-ють одер-жа-ти ре-аль-ні то-ва-ри, а не гро-ші, що ху-т-ко зне-ці-ню-ю-ть-ся. Кре-ди-то-ри на-ма-га-ю-ть-ся уни-ка-ти сво-їх бо-р-ж-ни-ків, щоб не одер-жу-ва-ти по-ве-р-ну-тий борг в де-ше-вих гро-шах. Гроші фа-к-ти-ч-но гу-б-лять ці-ну і пе-ре-ста-ють ви-ко-ну-ва-ти свої фун-к-ції в яко-с-ті мі-ри вар-то-с-ті і за-со-бу об-мі-ну. В окремих випадках з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют. Ви-ро-б-ни-ц-т-во і об-мін зі скри-пом по-су-ва-ю-ть-ся до зу-пин-ки і в кі-н-це-во-му під-су-м-ку спро-ма-га-є-ть-ся на-сту-пи-ти еко-но-мі-ч-ний, со-ці-аль-ний і, ду-же мо-ж-ли-во, по-лі-тич-ний хаос. Гі-перін-ф-ля-ція при-ско-рить фі-нан-со-вий крах, де-пресiю і су-с-пі-ль-но--по-лі-ти-ч-ні без-лад-дя. Во-на зви-чай-но по-в'я-за-на з не-ро-зу-м-ною по-лі-ти-кою уря-ду.
В 50-60-ті роки інфляція проходила в більшості країн помірними темпами. В зв'язку з нафтовою кризою початку 70х років інфляція стала виходити з-під контролю держави, деорганiзуючи нормальний економічний процес. Середньорічний рівень приросту роздрібних цін за час з 73 по 80 р. р. підскочив в середньому на 9%.
В кінці 80-х темпи зростання цін понизились до (в середньому) 4% на рік, що відповідає моделі помірної інфляції. Цьому можна привести декілька причин. В їх числі - падіння світових цін на нафту, підсилення конкуренції, передусім в світовому масштабі, підвищення продуктивності праці разом з узгодженими діями урядів і профспілок по утриманню рівнів заробітної плати на минулому рівні.
Існує також і певне співвідношення зростання цін по різноманітних товарних групах:
1.
Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінені. Ціни підіймаються досить повільно і водночас на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цін підіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.
2.
Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних груп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.
Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувану і неочікувану:
Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду. Як приклад можна привести лiбералiзацію цін в Росії 1992 року і відповідний прогноз зростання цін, підготовлений урядом РФ напередодні - в грудні 1991 року.
Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що оказує негативний ефект на системі оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населення iнфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуваннi тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує iнфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін діється в економіці не зараженої