– розширення грошового попиту за рахунок державного кредитування і капіталовкладень у пріоритетні сфери [28].

Для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету необхідно встановити жорстку нормативну межу його витрат на споживання. Слід більше уваги приділяти бюджету розвитку. Бюджет споживання має бути побудований за системою нормативів, що визначають мінімум бюджетної забезпеченості в частині поточних капітальних соціальних витрат на душу населення, а в деяких статтях – за типами об’єктів витрат. Бюджетні доходи, які одержані понад нормативні мінімуми, мають повністю чи здебільшого спрямовуватися на фінансування розвитку економіки. При цьому необхідно вдосконалювати галузеву структуру інвестицій, що є найважливішим засобом удосконалення структури національної економіки в цілому.

Необхідно змінити структуру економіки країни, зменшити питому вагу галузей важкої і військової промисловості, що споживають великі обсяги природних ресурсів та погіршують екологічну ситуацію, збільшити питому вагу наукоємних галузей з екологічно чистими технологіями, легкої і харчової промисловості, переробних галузей сільського господарства, сфери послуг.

Вирішення проблеми стимулювання інвестицій в українську економіку багато в чому залежить від становлення українського ринку цінних паперів, розвиток якого здійснюватиметься в міру подолання інфляційних процесів і стабілізації виробництва.

У забезпеченні сприятливого інвестиційного клімату істотне значення має діяльність органів виконавчої влади регіонів України із залучення вітчизняних та іноземних інвестицій. Органи державної влади регіонів України формують сприятливий інвестиційний клімат у цих регіонах за допомогою організації виставок і участі в державних та міжнародних виставках інвестиційних проектів, висвітлення рекламно-інформаційних кампаній у друкованих виданнях.

Інвестиційне співробітництво України з країнами близького зарубіжжя є одним з основних засобів стабілізації і подальшого розвитку економіки кожної країни. Інвестиційне співробітництво країн близького зарубіжжя не може здійснюватися успішно без узгодженої економічної політики, що враховує спеціалізацію, кооперацію і виробництво видів продукції, що необхідні цим країнам.

Залучення капіталів із країн СНД має здійснюватися шляхом спільного державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів, міжнародного фінансового лізингу, створення договірних спільних організацій типу консорціумів для здійснення інвестиційної діяльності. Необхідно також створити умови для залучення приватних українських інвесторів у виробничі об’єкти країн СНД, у продукції яких зацікавлена Україна. У зв’язку із цим доцільно спільно з країнами СНД розробити механізм інвестиційного співробітництва й переходу на спільне фінансове забезпечення.

Негативним моментом є ненадійність як державних, так і приватних зобов’язань, що значно зменшує кількість можливих форм організації ринкових відносин.

Формування відносин приватної власності потребує розвитку спеціальної економічної і правової інфраструктури інвестування. Одним з невід’ємних елементів такої інфраструктури є система централізованого і незалежного від окремих учасників інфорсменту прав власності і контрактних зобов’язань. Рішення про дотримання «правил гри», прийняті в рамках цієї системи, регулюються відносинами купівлі-продажу.

В Україні повільно формується і, що найбільш суттєво, погано впроваджується в практику система нормативних актів, яка передбачає матеріальну відповідальність підприємців за своїми обов’язками. Як уряд (державні й особливо місцеві органи влади), так і лобістські сили на законодавчих зборах гальмують здійснення процедури примусового банкрутства щодо великих («знакових») промислових підприємств і фінансових установ.

У результаті розробки і систематичного застосування механізму інфорсменту можна очікувати значного підвищення довіри інвесторів до українського ринку інвестицій. Тому інвесторам необхідно надати законодавчі гарантії за допомогою законодавства. Для цього відповідно до основних цілей економічного зростання країни необхідно розвивати процес нормотворення, спрямований, насамперед, на системне правове забезпечення розвитку української економіки й інтеграцію її у світове господарство.

Основна увага уряду України має зосереджуватися на законодавчому забезпеченні гарантій прав власності й ініціативної діяльності підприємців, створенні цілісної правової бази організації і діяльності судової системи, удосконаленні і зміцненні системи виконання судових рішень. Необхідно вжити заходів щодо створення правового механізму реформування майнових, земельних, житлових і трудових відносин.

Для підвищення довіри інвесторів на сучасному етапі розвитку доцільно створити систему державних гарантійних фондів. Гарантіями інвестицій на регіональному рівні можуть стати кошти обласного бюджету, активи обласних позабюджетних фондів, природно-сировинні ресурси і нерухомість, що перебувають у власності області.

Слід активніше залучати іноземні фінансові ресурси у формі кредитів, що вимагають погашення, але не встановлюють постійної залежності кредитованих підприємств від іноземних компаній. Однією з форм іноземних кредитів є цільові банківські вклади для кредитування розвитку українських підприємств за умов повернення кредиту постачанням продукції (компенсаційні угоди).

Доцільно стимулювати угоди, за якими зарубіжний партнер поставляє машини, устаткування, технології, комплектні заводи в обмін на зустрічні поставки сировини і напівфабрикатів, вироблених на такому устаткуванні.

На сьогодні спостерігається висока нестабільність українських податків, постійна зміна їх видів, ставок, порядку сплати, податкових пільг тощо. Це об’єктивно породжує значні труднощі в організації виробництва і підприємництва, в аналізі і прогнозуванні фінансової ситуації, визначенні перспектив. Часті часткові зміни свідчать про відсутність стрункої концепції податкової системи в країні.

У результаті компанії, що бажають працювати в Україні з дотриманням законів, змушені витрачати значні зусилля і ресурси на те, щоб відстежувати всі зміни законодавства.

Тому для забезпечення прозорості впливу податкових стимулів необхідно насамперед максимально спростити податкову систему України. Цьому має сприяти встановлення граничного переліку податків і зборів і скасування великої кількості податків.

Податкова реформа має бути орієнтована на встановлення оптимального балансу між стимулюючою і фіскальною функціями податків за рахунок зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового адміністрування [17].

Зниження податкового тягаря можна досягти, насамперед, за рахунок ліквідації податків з обороту, зниження ставок податку на прибуток і додану вартість та внесення значних змін у правила розрахунку бази оподаткування прибутку, що стимулюють інвестиційну діяльність.

Необхідним є внесення змін до податку на прибуток підприємств: слід врахувати численні пільги щодо