Що стосується податкового адміністрування, то воно має бути вдосконалене шляхом зменшення можливостей для довільних дій податкових органів з одночасним установленням гарантій щодо дотримання бюджету при виконанні платниками податків зобов’язань зі сплати обов’язкових платежів. При цьому варто передбачити створення міжтериторіальних податкових органів (інспекцій), а також формування і розвиток єдиної системи платників податків, розвиток інформаційних технологій у податковому адмініструванні.

Збільшення накопичень і повна трансформація їх в інвестиції – основна умова швидкого економічного зростання. Першочерговою для України є проблема трансформації наявних заощаджень в інвестиції. Вирішення цієї проблеми можливе при дедоларизації економіки і підвищенні довіри до гривні, що має привести до припинення відпливу капіталу. Для повернення і припинення відпливу капіталу пропонується провести низку податкових амністій, а також знизити загальний податковий тягар на підприємства.

Такий ефективний інструмент стимулювання, як кредитна політика, має максимально використовуватися для пожвавлення економіки. Однак прямі державні інвестиції не повинні спрямовуватися в галузі і підприємства з високою нормою прибутку, за винятком тих випадків, коли вимагаються значні інвестиції в галузі з тривалим інвестиційним циклом. Прямі державні капітальні вкладення мають спрямовуватися насамперед в об’єкти з більшою соціальною віддачею, ніж економічною, а також у галузі виробничої інфраструктури (насамперед транспорт і зв’язок) і на підготовку кадрів для нових виробництв, тобто на розвиток тих сфер, що забезпечують активізацію приватних інвестицій.

Розробка програм структурної перебудови не повинна обмежуватися галузевим рівнем економіки і водночас мати регіональний характер. Тому центр державної інвестиційної діяльності має переміститися на регіональний рівень. З цією метою необхідно більшу частину бюджетних коштів залишати на місцях, особливо там, де необхідно активізувати інвестиційну діяльність. Основну частину доходів бюджетів понад соціальні витрати слід спрямовувати на фінансування проектів структурної перебудови господарського комплексу. Ефективним може бути змішане фінансування регіональних проектів, коли державні інвестиції становлять, наприклад, 40-50%, а інша частина фінансується місцевими органами самоврядування і залученим приватним капіталом.

В умовах дефіциту державного бюджету економіка потерпає від нестачі державних капітальних вкладень. Оскільки скорочення державних капітальних вкладень на економічний і соціальний розвиток неминуче при переході до ринкового господарювання, потрібно розширювати коло інституціональних інвесторів і фінансових посередників – інвестиційних фондів закритого і відкритого типу, галузевих і міжгалузевих холдингових компаній, регіональних асоціацій, довірчих фондів. Тому необхідне створення органів державного управління програмами розвитку в регіонах з ліцензування цих інститутів, організації підготовки кадрів для них і їх атестації, сприяння створенню мережі аудиторських і консультаційних фірм.

Важливим заходом щодо здійснення реструктуризації української економіки є акцентування уваги і збільшення коштів на надання адресної фінансової допомоги науковим установам і проектно-конструкторським організаціям, що працюють над новітніми науково-технічними розробками, а також кредитної допомоги державним та іншим підприємствами, які працюють у пріоритетних напрямах і виробляють продукцію, конкурентоспроможну на внутрішньому й зовнішніх ринках.

Отже, ми пропонуємо:

1) використати досвід післявоєнної Японії у запровадженні державної системи мобілізації коштів населення, яка б включала такі основні складові:

– поштово-заощаджувальна система держави повинна забезпечувати найвищу гарантію від банкрутства;

– рівень сплати процентів має бути дещо вищим ніж середній на ринку;

– система повинна бути настільки розгалуженою, щоб досягти практично найменшого населеного пункту;

– зібрані вклади повинні концентруватися на спеціальному рахунку певного державного органу;

– інвестиції повинні здійснюватися на кредитній основі і носити довготерміновий характер;

2) проводити таку податкову політику, яка б стимулювала підприємства до інвестиційної діяльності і одночасно сприяла б наповнюваності бюджету, що можливо при зростанні в наступному періоді величини прибутку;

3) визнати найпріоритетнішою сферою для інвестування в Україні сільськогосподарське виробництво. Капітал, вкладений у дану сферу, створить осередки економічного пожвавлення, втягуючи в орбіту свого тяжіння суміжні виробництва, забезпечить виплату заробітної платні й податків, тим самим підвищуючи платоспроможність населення й бюджетних організацій, поширить нові вимоги до суміжних і обслуговуючих виробництв, чим сприятиме розвитку інновацій;

4) створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень з управління, планування і регулювання інвестиційної діяльності в Україні, яка б давала змогу отримувати динамічну інформацію про стан і структуру інвестиційного ринку, будувати на основі інформаційних масивів моделі часткового чи повного структурування проблемних ситуацій та їх подальшого ефективного вирішення, коригувати інвестиційну політику з метою оптимізації параметрів інвестиційного ринку.

Переважна більшість заходів державного регулювання іноземного інвестування впроваджується за допомогою правових форм. Тому вдосконалення системи та принципів правового регулювання іноземного інвестування є вирішальним чинником пожвавлення надходжень капіталу нерезидентів.

Висновок до розділу 2

Незважаючи на зростаючи темпи іноземних інвестицій в 2005-2009 рр., в Україні інвестиційний клімат є в значній мірі несприятливий для широкого залучення іноземних інвестицій. Політична нестабільність, економічна незбалансованість секторів економіки, високі показники інфляції, свавілля чиновників, значний рівень злочинності та інші недоліки перехідного періоду обумовлюють низький рейтинг України в організаціях, що займаються порівняльним аналізом умов для інвестицій і ступеня їх ризику в усіх країнах світу.

Крім того, основні фонди України досить зношені (ступінь зносу 65-45%), однак для інвесторів це іноді позитивний чинник, оскільки навіть