Не можна не погодитись із думкою російського економіста Г.І. Іванова, котрий, синтезуючи різноманітні підходи до розкриття економічної сутності інвестицій, визначає їх як усі види і форми майнових, інформаційних цінностей, у тому числі права на них, що вкладаються у розвиток людських ресурсів і в об'єкти будь-якої діяльності з метою приросту капіталу, досягнення їх високої рентабельності та (або) іншого корисного ефекту [23]. У даному визначенні дуже вдало, на наш погляд, автор відступає від технократичного підходу до визначення інвестицій, вводячи у зміст поняття «інвестиції» розвиток людських ресурсів (людського капіталу), як найвищої цінності, що є особливо важливим в умовах розвитку гуманізації виробництва і всієї системи економічних відносин.

Вважаємо доречним наголосити на тому, що інвестиції у підприємницьку діяльність вкладаються не просто для отримання прибутку, а також з метою досягнення високої, порівняно з конкурентами, рентабельності.

Досить цікавим, з нашої точки зору, є визначення інвестицій у монографії А.Н. Фоломйова та В.Г. Ревазова, що сформоване на основі аналізу цілей, функцій і особливостей відтворення інвестицій як сукупність визначених засобів у різних формах, що вкладаються для формування комплексної ресурсної бази відтворення товарів та послуг, з метою отримання внаслідок економічного, соціального, науково-технічного й інших ефектів [46].

Неоднозначними також є погляди економістів щодо визначення поняття «інвестування». Так, одні вчені [25, 31] ототожнюють його з інвестиціями, інші [21, 23] – з інвестиційною діяльністю. З нашої точки зору, інвестування доцільно розглядати як процес вкладення інвестиційних ресурсів.

З'ясування сутності понять «інвестиції» та «інвестування» дає нам можливість визначити зміст категорії «інвестиційна діяльність» (Додаток Б).

Проаналізувавши праці відомих вчених-економістів [43, 46, 48], можемо зробити висновок, що інвестиційна діяльність являє собою практичні кроки з реалізації інвестицій, тобто вона включає певні етапи, до яких, на нашу думку, належать вибір форм, видів і об'єктів інвестування, формування ресурсів та трансформація їх в інвестиції для отримання прибутку чи іншого ефекту, залежно від цілей суб'єктів інвестиційної діяльності. Реалізація вище перелічених етапів на міжнародному рівні характеризує міжнародну інвестиційну діяльність.

Узагальнивши усе викладене, пропонуємо уточнене визначення поняття «міжнародна інвестиційна діяльність держави», яке, на нашу думку, необхідно розглядати як сукупність послідовних взаємопов'язаних дій (етапів) її суб'єктів щодо вибору форм, видів і об'єктів міжнародного інвестування, мобілізації ресурсів та трансформації їх в інвестиції задля отримання прибутку чи іншого корисного ефекту (рис. 1.1).

Рис. 1.1. – Схема міжнародної інвестиційної діяльності держави

Головними суб'єктами інвестиційної діяльності, що приймають рішення про вкладення майнових чи інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування, є інвестори, яких можна класифікувати за різними ознаками, зокрема за організаційно-правовою формою, за напрямом основної діяльності, за формою власності, за характером інвестиційної поведінки, залежно від цілей інвестування, за належністю до резидентів [25].

Учасниками інвестиційної діяльності, відповідно до чинного законодавства [2], можуть бути громадяни і юридичні особи України та інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й обігові кошти в усіх галузях та сферах національної економіки, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестувати в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України [8], а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

У процесі управління інвестиційною діяльністю важливе значення має класифікація інвестицій, що дає змогу цілеспрямовано впливати на об'єкт управління і здійснювати оптимальний вибір управлінського інструментарію відповідно до виділених у ньому ознак. Так, поділ інвестицій на окремі класифікаційні групи дає змогу менеджерам заздалегідь визначити приблизний обсяг передінвестиційних досліджень, а також правильно сформулювати цільові настанови, необхідні для ранжування численних альтернативних проектів за ступенем їх значущості в процесі складання інвестиційного бюджету на середньострокову і довгострокову перспективу.

Класифікація інвестицій проводиться на різних засадах, що визначаються цілями і завданнями управління. Найбільш поширеною в економічній літературі [21, 23-25, 36, 39, 43, 46] є класифікація інвестицій за об'єктами вкладення коштів, періодом інвестування, формою власності інвесторів, регіональною ознакою, ступенем надійності, характером участі іноземного інвестора в інвестиційному процесі, відповідно до корпоративної стратегії, залежно від цілей інвестування.

На нашу думку, дану класифікацію можна застосувати також і до міжнародних інвестицій, доповнивши перелік найважливіших її критеріїв такими позиціями:

– за інституційною ознакою інвестиції доцільно поділяти на банківські, інвестиції небанківських фінансових установ (страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів тощо), інвестиції міжнародних фінансових організацій, інвестиції державних органів та інвестиції транснаціональних корпорацій.

– за сферами використання інвестиції необхідно поділяти на: економічні – інвестиції, що вкладаються у підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку; політичні – інвестиції, пов'язані із утриманням управління політичних партій і матеріальним забезпеченням управлінських функцій, проведенням передвиборних компаній; соціальні – інвестиції, які передбачають вкладення коштів на утримання соціальної сфери: освіти, культури, охорони здоров'я, фізичного виховання, комунального господарства тощо; науково-технічні – інвестиції у проекти, пов'язані з модернізацією, реконструкцією техніки, обладнання і впровадженням нових технологій; екологічні – інвестиції, спрямовані у створення і підтримку відповідних санітарно-гігієнічних та екологічних умов життя суспільства, уникнення погіршення екологічної ситуації внаслідок реалізації інвестиційних проектів; інвестиції