2.Входження у нові ринки.

3.Розширення виробництва для задоволення потреб

споживачів.

4.Соціально-політична стабіль-

ність.

5.Стабільність держави. | Загрози:

1. Інфляція

2.”Ворожі дії” з боку держави

3.Негативні демографічні дії.

1.

живачів через невиплату

по з/п.

5.Негативна екологічна ситу-

ація.

середовище | Сильні сторони:

1.Конкурентні переваги (унікальність).

2.Вища за середню обізнаність про стан ринку.

3.Добре вивчений ринок, потреби покупців. | Необхідно використовувати унікальність продукції для вхо-

дження на нові ринки; за рахунок хорошого знання ринку споживачів розширюва-

ти вир-во продукції; за рахунок соціально-політичної стабіль-

ності і обізнаності ринку здійс-

нювати удосконалення якості продукції і здійснити зростання випуску продукції | За рахунок інфляції, щоб заз-

нати менше збитків підприє-

мство веде політику гри на курсах валют. Зменшення випуску продукції з метою того, щоб продукція не лежала на складах; випуск продукції, яка необхідна спо-

живачу на даний момент. Ви-

кидання менше відходів, купивши очисне обладнання

Внутрішнє | Слабкі сторони:

1.Брак деяких клю-

чових навичок.

2.Слабкість у сферах

що мають великий потенціал, недостат-

ня увага досліджен-

ням і розробкам.

3.Вир-во з високими

витратами, старіння потужностей.

4.Відсутність особ-

ливих навичок у га-

лузі менеджменту. |

За рахунок стабільності держа-

ви і проведення нею вдалої політики знайти потенційних інвесторів для переоснащення обладнання або отримати кре-

дит від держави на ці цілі. За рахунок збільшення вир-ва, а отже отримання більших при-

бутків виділяти більше коштів на дослідження і розробки. Під-

приємство буде краще працю-

вати, якщо воно візьме на робо-

ту хороших менеджерів, які по-

кращать діяльність фірми. | Скоротити випуск продукції, і виробляти продукцію тільки тим споживачам, які будуть платити зразу за продукцію, щоб не отримати додаткових збитків від інфляції. Активно вести політику гри на курсах валют з підтримкою спеціалі-

стів в цій галузі. Зменшити брак продукції за допомогою застосування штрафних санк-

цій до робочих.

Малюнок 1 . Матриця SWOT-аналізу.

2.5. Контракт у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ «Івано - Франківськцемент» передбачає активний пошук зарубіжного партнера, готового налагодити перспективні взаємовигідні відносини, але все це залишиться безрезультатним, якщо не буде укладений відповідний контракт.

Контракт - це договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі. Цей документ, що оформляє зовнішньоторгову угоду, містить письмову домовленість сторін про поставку товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього необхідну грошову суму чи зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної операції [30,193].

У міжнародній торговій практиці існують найрізноманітніші контракти, їх зміст залежить від угоди, яку збираються здійснити контрагенти. Та попри всю різноманітність видів контрактів, в основі кожного з них лежать положення класичного контракту купівлі-продажу(Додаток 6).

Умови зовнішньоторгового контракту

Зміст контракту складають його умови, про які ВАТ «Івано - Франківськцемент» і стратегічний патнер, що укладають угоду, договорились у процесі укладення контракту та попередніх переговорів. Ці умови відображають специфіку взаємин сторін та їх особливі вимоги до предмету та порядку виконання контракту. З огляду на це контракти можна класифікувати за їх обов'язковістю для продавця та покупця і за їх універсальністю.

З погляду обов'язковості умови контракту діляться на обов'язкові та додаткові. До обов'язкових умов належать:

· найменування сторін-учасників угоди;

· предмет контракту;

· якість і кількість;

· базисні умови поставки;

· ціна;

· умови платежу;

· санкції та рекламації;

· юридична адреса та підписи сторін.

Додаткові умови:

· здавання-приймання товару;

· страховка;

· відвантажувальні документи;

· гарантії;

· пакування та маркування;

· форс-мажорні обставини;

· арбітраж;

· інші умови.

Обов'язковими ці умови називаються тому, що якщо одна зі сторін не виконує їх, то інша має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові умови передбачають, що при порушенні їх однією зі сторін інша не має права розірвати угоду, зате може вимагати виконання контрактних зобов'язань і застосувати штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом. Учасники угоди вирішують самі у кожному конкретному випадку, які з умов будуть суттєвими, а які ні.

З погляду універсальності умови контракту можна поділити на універсальні й індивідуальні. До універсальних умов належать:

· формулювання преамбули;

· здавання-приймання товару;

· базисні умови поставки;

· умови платежу;

· пакування та маркування;

· гарантії;

· санкції та рекламації;

· форс-мажорні обставини;

· арбітраж.

Індивідуальні умови:

· найменування сторін-учасників угоди;

· предмет контракту;

· якість товару;

· кількість товару;

· ціна;

· строки поставки;

· юридична адреса та підписи сторін.

Окремі умови зовнішньоторгових контрактів мають свою специфіку, яку необхідно знати і враховувати при складанні контракту. До таких умов належать: місце виконання контракту, ціна, фінансові умови, комерційні документи.

Залежно від місця виконання контракту між сторонами розподіляються витрати на перевезення й обов'язки, пов'язані з доставкою товару, що передається за контрактом. До місця виконання такі витрати й обов'язки за загальним правилом здійснюються продавцем, а в подальшому - покупцем.

У місці виконання контракту до покупця звичайно переходить право власності на товар і, відповідно, ризик випадкової втрати придбаного майна. У цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від усіх інших договорів - орендного, ліцензійного, страхування та ін., де не закладена умова про перехід права власності на товар, а предметом договору є право користування товаром чи надання послуг.

Відповідно до законодавства країн СНД виникнення та припинення права власності на товар визначаються за законами місця здійснення зовнішньоторгової угоди. Згідно з законодавством країн СНД, право власності покупця на товар за договором купівлі-продажу виникає з моменту передачі йому товару, якщо інше не передбачено законом чи договором. Передачею визнається вручення товару покупцю, а також здавання товару транспортній організації чи пошті для відправлення покупцю, якщо за контрактом укладання договору перевезення та оплата за доставку товару покупцеві не входить в обов'язки продавця.

Місце виконання має важливе значення для визначення відповідальності продавця за контрактом. Переданий ним товар повинен за кількістю, якістю та іншими умовами відповідати вимогам контракту саме в місці