Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій: науковість, системність, взаємовигідність.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в «Хартії економічних прав і обов'язків держав» прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення ново-економічного порядку та Програмою дій з його встановлення. В зазначеному документі вказано такі принципи:

· суверенітет;

· територіальна цілісність і політична незалежність держав;

· суверенна рівність усіх держав;

· ненапад і невтручання у внутрішні справи;

· взаємна і справедлива вигода;

· мирне співіснування;

· рівноправність і самовизначення народів;

· мирне регулювання спорів;

· усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили та позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

· сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

· повага до прав людини та основних свобод;

· відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

· сприяння міжнародній соціальній справедливості;

· міжнародне співробітництво з метою розвитку;

· вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [9,5]. Система цих принципів включає:

· суверенітет;

· свободу;

· юридичну рівність і недискримінацію;

· верховенство закону;

· захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

· еквівалентність обміну.

Існують різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку ЗЕД (імпорт і експорт), а також із позицій предмета (товари, послуги) або ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) та засобу розрахунків (бартерні операції) та ін.

Експортування й імпортування виробів є для більшості країн основним джерелом міжнародних прибутків і витрат. Серед компаній, які беруть участь у міжнародному бізнесі, переважають ті, що здебільшого займаються імпортом і експортом, ніж будь-яким іншим видом операцій.

Імпорт та (або) експорт продукції часто є першою зовнішньоекономічною операцією, що проводиться тією чи іншою фірмою. Це пояснюється тим, що на початковій стадії залучення до міжнародного бізнесу ці операції передбачають зазвичай мінімальні зобов'язання і найменший ризик для ресурсів фірми. Наприклад, фірми можуть збільшувати експорт продукції шляхом завантаження своїх надлишкових потужностей, що зводить до мінімуму потребу в додаткових капіталовкладеннях. Крім цього, вони можуть вдаватися до послуг торгових посередників, що за комісійні візьмуться здійснювати експортно-імпортні функції, усуваючи, таким чином, і необхідність у залученні досвідченого персоналу для зовнішньоторговельних операцій [17,229].

Експортно-імпортні операції не припиняються фірмами і тоді, коли вони переходять до інших форм міжнародного бізнесу. У цьому випадку вони продовжуються або у вигляді аналогічного бізнесу на інших ринках, або як доповнення до нових видів бізнесу.

Чинники, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності, доцільно розбити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Такий підхід зручний тим, що дозволяє пов'язати їх із стратегічним менеджментом, основою якого є SWOT-аналіз.

1.1. Стратегія імпорту

Імпорт товарів - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічних відносин в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням чи без увезення їх на територію України, коли вони використовуються установами й організаціями розміщеними за її межам [15,117].

Реімпорт товарів - увезення із-за кордону таких, які були раніше експортовані, але внаслідок якихось причин (брак, відсутність попиту та ін.) повернені на підприємство. Це ж стосується сировини, яка була вивезена для перероблення на давальницьких умовах, але така операція не проведена і сировину ввезено назад.

Імпортні операції неможливо здійснювати, не володіючи певним досвідом спілкування з відповідними установами і підготовки необхідної документації, а саме цього фірма іноді намагається уникнути. Тоді на допомогу приходить брокер з питань імпорту. Важливу роль в імпорті відіграють такі документи:

· розписки за товари, передані транспортно-експедиційній компанії для перевезення до місця кінцевого призначення;

· контракти на надання послуг з боку транспортно-експедиційної компанії;

· документи, що засвідчують право власності на товар.

Фірми найчастіше віддають перевагу іноземним, а не внутрішнім товарам, виходячи з таких основних причин: ціна; якість; недоступність певних матеріалів у своїй країні; прискорення і безперервність поставок; більш ефективне технічне обслуговування; сучасна технологія; досягнення визначених маркетингових цілей (особливо у зв'язку з офсетними угодами, коли від фірми вимагають імпортувати якісні товари з країни, у якій вона хоче збувати свою продукцію); зв'язок з іноземними підприємствами, що є іноземними філіями головної фірми.

Вивчення внутрішньо-фірмових угод показало, що найважливішим чинником, що обумовлює внутрішньо-фірмовий імпорт, є технологічна досконалість продукції; іншими словами, чим виший рівень технології, матеріалізованої у виробі, тим охочіше фірма бере участь у внутрішньо-фірмових експортно-імпортних операціях. Незважаючи на відомі вигоди, із послугами іноземних постачальників пов'язані і деякі труднощі:

· вибір за кордоном місця розташування постачальника з хорошою репутацією;

· час підготовки до випуску продукції і терміни поставок; труднощі експедиторського супроводу матеріалів, що постачаються, і безпосередніх контрактів з іноземним персоналом;

· політичні проблеми і труднощі встановлення нормальних відносин із персоналом іноземного підприємства; коливання обмінних курсів;

· методи здійснення платежів; якість товарів;

· брак і проблема повернення дефектної продукції;

· митні тарифи і мита; витрати на оформлення додаткової документації, необхідної для митного очищення; правові проблеми; транспорт;

· мова;

· культурні й соціальні традиції.

Більшість з перерахованих проблем достатньо серйозні при закупівлях у зовнішніх фірм, оскільки внутрішньо-фірмові операції розуміють більш жорсткий контроль за якістю товарів.

1.2.Облік імпортних операцій

Купівля товарів в іноземних постачальників здійснюється для забезпечення потреб у таких, яких не вистачає для виробничої діяльності і споживання.

При імпорті товарів необхідно подати на митницю, де оформляється