їхнє ввезення, картку акредитації, вантажну митну декларацію, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, контракт на придбання товарів, довідку валютної інспекції, довідку про транспортні витрати, копії паспорта митного брокера та його ліцензії, а також платіжних доручень про сплату податку на додану вартість, акцизного збору, послуг з митного оформлення за кожним платежем окремо [10,3].
Якщо імпортовані товари входять у перелік тих, що ліцензуються, необхідно додатково подати ліцензію, яка видається Мінекономіки України на підставі заяви підприємства на її отримання з прикладеними до неї листом зверненням про оформлення ліцензії в якому гарантують оплату збору за оформлення акта експертизи товарів, що ввозяться, виданого торговельно-промисловою палатою (регіональним відділенням), завірених керівником підприємства копії контракту (якщо є специфікації - їх додають також) та свідоцтва про державну реєстрацію. Зокрема подаються такі документи:
· технічні паспорти, креслення, інструкції із встановлення, монтажу, налагодження;
· сертифікати якості, відвантажувальні специфікації, пакувальні листи, комплектуючі відомості; залізничні накладні, багажні квитанції, коносаменти, автотранспортні накладні тощо;
· акти приймання товарів, докові розписки про приймання вантажів на зберігання в іноземному порту; рахунки-фактури;
· заяви на переказ валюти, інкасові доручення, доручення про відкриття акредитива, чеки, заяви на розподіл експортної виручки;
· вантажні митні декларації, сертифікати походження товарів, довідки про оплату мита, акцизного збору; претензійні листи, позовні заяви до суду або арбітражу, постанови цих органів;
· комерційні акти, у яких зафіксовано нестачі, аварійні сертифікати, рекламації.
Обов'язковою умовою є наявність сертифіката, що засвідчує відповідність імпортованих товарів встановленої в Україні санітарним, ветеринарним, екологічним, фармакологічним нормам.
Імпорт товарів здійснюється за угодами (контрактами), що укладаються між резидентами-підприємствами (установами, організаціями) України і нерезидентами з урахуванням Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС [3,58].
Одним із важливіших у контракті на здійснення діяльності у сфері зовнішньоекономічних відносин є розділ «Ціна і загальна вартість товарів». Ціни на товари, що імпортуються, визначаються за домовленістю сторін з урахуванням цін світового ринку, які публікуються в каталогах, прейскурантах, бюлетенях, зокрема бюлетені «Огляд цін українських і зовнішніх товарних ринків», що видається Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх ринків.
При ввезенні товарів на територію України здійснюється їх митне оформлення на основі вантажної митної декларації з урахуванням плати за навантажувально-розвантажувальні роботи, перевантаження, страхування, транспортування, а також комісійних, брокерських та інших витрат.
При митному оформленні імпорту товарів необхідно сплатити податок на додану вартість, або оформити вексель на його оплату за повною ставкою, а за підакцизними товарами - ще й акцизний збір. При імпорті підакцизних товарів, крім звичайної вантажної митної декларації, треба додатково оформити акцизну вантажну митну декларацію.
Сума мита визначена Законом України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.97р. №2097-ХІІ у відсотках до митної вартості імпортних товарів. Постановою КМУ «Про ставки митних зборів» визначено, що митний збір на імпортні товари при їхній митній вартості більше 1 тис. доларів США складає 0,2% від суми увезених товарів, але не повинен перевищувати 1 тис. доларів США. У зовнішньоекономічних відносинах, крім мита у відсотках до митної вартості товару (адвалорне мито), воно може бути визначене у сумарному виразі на одиницю товару (специфічне мито). Застосовується також комбінований спосіб його нарахування з поєднанням адвалорного і специфічного мита.
Адвалорне мито — податок, який розраховується як процент від вартості товару, що підлягає експорту/імпорту. Його особливості:
Існує два види адвалорного мита:
· максимальне - застосовується при імпортних операціях і передбачає захист вітчизняних виробників;
· мінімальне - застосовується при експортних операціях.
Ставка адвалорного мита є прогресивною, тобто із зростанням вартості товару відповідно зростає ставка адвалорного мита.
Специфічне мито — тариф, тверда ставка, яка застосовується до переліку товарів, що піддягають експорту/імпорту із зазначеним проти кожного з них розміру митного податку у вигляді проценту або грошової суми від одиниці товару.
Воно застосовується до таких кількісних параметрів товару, що підлягає експорту/імпорту:
· Вага товару.
· Об'єм товару.
· Кількість товару.
· Погонні метри товару.
Комбіноване мито — мито (податок) на товар, що підлягає експорту/імпорту, в якому поєднані принципи нарахування адвалорного та специфічного мита.
Сезонне мито — стягується з товару, що має сезонний характер.
Спеціальна митна подать — стягується з товарів, що підлягають експорту/імпорту та які виробляються згідно угод про міждержавну спеціалізацію та кооперацію виробництва.
Антидемпінгова митна подать — застосовується до тих суб'єктів ЗЕД, які порушують антидемпінгове законодавство.
Основним критерієм для нарахування антидемпінгового мита є моніторинг індикативних цін - орієнтовних цін на товари, які реалізовуються на світовому ринку. Якщо ціни товарів, що реалізовуються, нижчі за індикативні ціни, то розмір антидемпінгового податку буде становити різницю між ними.
Компенсаційне мито - податок, який стягується зверху встановленого ввізного мита. Воно стягується з тих суб'єктів ЗЕД, які отримали субсидії для розвитку експортного виробництва.
Акцизний збір утримується за встановленим переліком товарів у відсотках від їхньої митної вартості, або грошових еквівалентах у розрахунку на одиницю товару.
Таким чином, фактична вартість придбаних імпортних товарів складається з вартості, вказаної у документах продавця, суми ввізного мита, непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству (митних зборів), транспортно-заготівельних витрат, витрат зі страхування ризиків транспортування, інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. Разом з тим у їхню вартість зараз не включаються відсотки за валютні кредити, що могли використовуватись підприємством при розрахунках з іноземними постачальниками, оскільки їх відносять до витрат періоду, в якому вони були здійснені, а не до первинної вартості запасів.
Оскільки розрахунки при імпорті товарів здійснюються із застосуванням іноземної валюти, тут так само проводиться перерахунок заборгованості при