Брокер чи якийсь інший консультант з імпорту може допомогти імпортеру звести до мінімуму мито, для чого він:

· оцінює товари таким чином, що вони потрапляють до категорії, на яку поширюється більш сприятливий митний режим. Різні категорії продукції обкладаються різними митами. Наприклад, мито на готові вироби звичайно вище, ніж на деталі і компоненти;

· визначає категорію таким чином, що вона підпадає під знижки. Іноді експортери використовують імпортовані деталі й компоненти, за які вони сплачують імпортне мито, у своєму виробничому процесі. Знижка дозволяє їм відшкодувати до 99 % мита, сплаченого за імпортні товари, якщо вони експортують товари, що включають ці імпортні комплектуючі;

· домагається відстрочки сплати податку, використовуючи митні склади і вільні зони для зовнішньої торгівлі. Компанії не зобов'язані сплачувати мита на імпортні товари, що знаходяться на зберіганні на митних складах або зонах для зовнішньої торгівлі, поки їх не направлять у країну для збуту чи використання у виробничому процесі. Це дозволяє компанії зберігати товари, але не сплачувати мито негайно по їхньому прибутті в країну;

· обмежує відповідальність імпортера, правильно вказуючи країну походження товару. Оскільки розмір мита на імпортні товари часто залежить від характеру товару і країни походження, можна домогтися зниження розмірів мита, якщо правильно зазначити країну походження товару.

Іноді імпортовані товари негайно відправляються на експорт, використовуються для складання проміжних компонентів чи кінцевої продукції, що потім експортується. Такий різновид дій може дозволити цілком або частково відшкодувати (за рахунок знижок) будь-які імпортні мита.

Демпінг і антидемпінгові мита

Для підвищення результативності своєї діяльності торговці використовують різноманітні прийоми.

Якщо між територіальними сегментами ринку існують торгові бар'єри (наприклад державні кордони між країнами, що не входять в один митний союз), торговець може продати товар в одному «сегменті» за нижчою ціною, ніж в інших «сегментах» (наприклад в країні імпорту за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку). Метою такої політики може бути витіснення конкурентів або підвищення довгострокових прибутків.

Угода про застосування статті VI ГАТТ передбачає, що демпінгом може вважатися тільки «продаж товару за ціною, нижчою його «нормальної вартості», тобто ціною за той же або подібний товар, яка платиться в країні експорту при продажу на внутрішньому ринку в звичайному процесі торгівлі.

На жаль, не завжди таку ціну можна встановити, наприклад, тому що такий же або подібний товар не продається , або наприклад, незвичайна купівля-продаж, а лізингова операція.

Субсидії і компенсаційні заходи

Субсидії можуть встановлюватися в різноманітних формах, наприклад:

· звільнення від сплати податків;

· податкові інвестиційні кредити (коли підприємству дозволяється сплатити податок пізніше, за умови виплати відсотка або без такої умови),

· інші податкові пільги;

· пряме переведення коштів із бюджету (гранти, позики або капітальні вкладення;

· державні гарантії виплати позики;

· кредити від державних банків на пільгових умовах (наприклад, під низькі відсотки) іноземним підприємствам, за умови, що останні імпортують з країни банку визначені товари.

Прагнення торговців звести до мінімуму «зловживання» компенсаційними заходами призвело до того, що рештою, в рамках ГАТТ у 1994 році було укладено «Угоду про субсидії і компенсаційні заходи». Згідно з цією угодою держава імпорту може накладати компенсаційні мита тільки після проведення розслідування, розпочатого з ініціативи зацікавлених вітчизняних виробників.

Угода про субсидії і компенсаційні заходи поділяє субсидії на гри групи:

· «зелені» субсидії — ті субсидії, застосування яких правомірне і які не дають права на вжиття відповідних заходів;

· «жовті» субсидії — такі субсидії, застосування яких дозволене але при цьому надається право державі, якій нанесений істотний збиток у результаті застосування субсидій, на вживання «відповідних заходів»;

· «червоні» субсидії — субсидії, застосування яких не допускається.

1.3.1.Міжнародні зусилля щодо зменшення нетарифних обмежень імпорту

З кінця Другої світової війни і до сьогоднішнього дня ведуться багатосторонні міждержавні переговори про зменшення тарифних бар'єрів, особливо в торгівлі з розвинутими країнами. Основою для таких переговорів є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Весь цей час тарифні бар'єри поступово зменшувалися. Паралельно зі зменшенням тарифних бар'єрів постійно відбувалося збільшення нетарифних обмежень імпорту [7,124].

В рамках ГАТТ було прийнято декілька «кодексів», спрямованих на зменшення нетарифних заходів обмеження торгівлі.

В 1995 р. В результаті багаторічних переговорів були розроблені нові «кодекси», в яких необхідно брати участь усім державам, які прагнуть бути членами СОТ. Ці нові кодекси стосуються:

· правил інвестиційної діяльності;

· правил походження товарів;

· інспекції перед відвантаженням;

· захисту прав інтелектуальної власності;

· спеціальних заходів захисту ринку від імпорту.

Головна складність нетарифних бар'єрів — це їх велика кількість. В рамках СОТ продовжуються переговори з різноманітних проблем нетарифного обмеження імпорту.

На регіональному і двосторонньому рівні теж укладають міжнародні договори, націлені на зменшення нетарифних заходів обмеження імпорту.

Спеціальні заходи обмеження імпорту [12,298]

Стаття XIX ГАТТ дозволяє підвищувати тарифи стосовно деяких країн (залишаючи в той же час тарифи незмінними щодо інших країн), якщо збільшення обсягів імпорту заподіє серйозний збиток вітчизняним виробникам або така загроза існує.

В 1995 році набрала чинності Угода про спеціальні заходи. Угода забороняє державам укладати договори про добровільне обмеження імпорту або експорту. Вона вимагає також розірвати такі договори, які були укладені до її вступу в дію. Винятки складають тільки договори, дія