В 1961 році було видано технічну документацію на будівництво цементного заводу. Проектом передбачено мокрий спосіб виробництва. В 1961 році розпочато будівництво і в 1964 році завершено будівництво заводу. Проектна потужність – 160 000 т портландцементу в рік. В 1972 році здійснене розширення помольного відділення, сировинного відділення і об’єднаного складу. Потужність заводу доведено до 320 000 т портландцементу в рік.

В березні 1963 року прийнято рішення про реконструкцію цеху будівельного гіпсу на цех по виготовленню медичного гіпсу і гіпсових бинтів, що не осипаються. В 1966 році реконструкцію завершено. Згідно проекту річна потужність нового цеху склала 11 000 т медгіпсу і 1,5 млн. м2 гіпсових бинтів в рік.

Для задоволення потреб регіону в покрівельних матеріалах в 1972 році прийнято рішення про спорудження заводу азбоцементних виробів. Економічно доцільним варіантом було спорудження нового виробництва на базі Ямницького (з 1973 – Івано-Франківського) цементного заводу.

За проектом московського «НДІ Азбоцемент» в першому кварталі 1973 року розпочато будівництво азбоцементного заводу потужністю 200 млн. уп. шиферу і 2 760 укм труб в рік. Разом із уже діючим цементним і гіпсовим, новий завод склав цілий комплекс, названий згодом в 1975 році Івано-Франківським цементно-шиферним комбінатом. З пуском шиферного і трубного виробництва розширення комбінату не припинилось. В січні 1977 року вступила в дію лінія по випуску плоского шиферу, в 1978 році розпочаті будівельно-монтажні роботи на лінії по виробництву азбоцементних виробів методом екструзії потужністю 629 200 пог. м в рік і в липні 1979 року одержано першу продукцію. З 1980 року по 1983 рік велось будівництво нового корпусу гіпсового цеху, куди перенесено діючу і змонтовано другу технологічну лінію по виробництву медичних бинтів загальною потужністю 4,5 млн. м2 в рік, в 1989 році запущено ще одну технологічну лінію по виробництву мед. бинтів. В 1990 році розроблено технічну документацію і розпочато будівництво третьої технічної лінії по випуску клінкеру, що з пуском дало можливість збільшити випуск клінкеру на 89 000 тонн в рік. В 1986 році введено в дію лінію по виробництву каменів бетонних стінових, а в 1992 році освоєно ще один вид продукції – камені стінові гіпсові.

Паралельно будівництву нових виробничих цехів розбудовувалась інфраструктура комбінату. З 1984 року почав працювати санаторій-профілакторій на 100 місць, в 1992 році на базі профілакторію створено діагностично-оздоровчий ценр. На березі Дніпровсько-Бузького лиману біля міста Очаків в 1973 році на пайових засадах збудовано базу відпочинку «Трембіта». До послуг працівників також є постійно діюча база в селі Рибне.

Враховуючи нестабільність економічної ситуації в країні керівництво комбінату зі згоди всього колективу вперше в практиці області вирішило ввести в структуру підприємства ще один підрозділ – агроцех. З травня 1993 року колектив комбінату збільшився на 159 працівників, а асортимент продукції збагатився на такі види, як молоко, сир, м’ясо, овочі, зернові та технічні культури.

З травня 1996 року на правах цеху в структуру комбінату влився завод залізобетонних виробів.

В червні 1994 року Фондом держмайна видано Акт на викуп майна членами трудового колективу. На сьогодні комбінат є колективним підприємством з перспективою перетворення в закрите акціонерне товариство.

В січні 1997 року була проведена реконструкція цементного млина з встановленням сепаратора німецької фірми «Крістіан Пфайфер».

В 90-х роках в Україні пройшли економічні реформи, які зачепили основи відносин форм власності. Це був період розвалу вітчизняної промисловості загалом і цементної галузі зокрема. Керівники підприємств розуміли, що вже ніхто за них не буде вирішувати ні «зверху», ні «з центру». І вони самі повинні думати про те, як працювати, як зберегти колектив, як заробити засоби для існування.

Будівельний комплекс України характеризувався скороченням інвестицій, зменшенням обсягів виробництва, зменшенням ролі держави, зростанням ролі державного сектору. ВАТ “Івано-Франківськцемент” зіткнувся з проблемами, характерними для багатьох промислових підприємств – спадом виробництва, взаємними неплатежами.

Період після 1990 року характеризується різким падінням обсягів випуску будівельних матеріалів. В подальшому темп спаду знизився. Незважаючи на всі негаразди в економіці ВАТ “Івано-Франківськцемент” розвивався далі. Як можливий вихід із складної ситуації, що склалась, було прийнято рішення про перебудову системи збуту з орієнтацією на маркетингові принципи. Випуск товарної продукції зріс на 40…45 %, створились нові робочі місця.

Сьогодні ВАТ “Івано-Франківськцемент” – це потужний і складний виробничий організм, в структурі якого тепер колишні завод залізобетонних виробів і радгосп “Ямницький”. Без врахування орендованих під с/г виробництво земель його площа (разом з кар’єрами вапняку, мергелю і щебеню) становить біля 200 гектарів. Розгалужена сітка під’їзних залізничних колій складає біля 8 км, сітка автодоріг більше 14 км. У 1999 році підприємство реорганізоване у відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент».

2.1.3 Основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ “Івано-Франківськцемент”

Господарська діяльність підприємства визначається за допомогою системи показників, які характеризують досягнутий рівень виробництва і оцінюють результат роботи підприємства. Техніко-економічні показники діяльності підприємства дозволяють оцінити організацію виробництва, технологічний рівень, рівень продуктивності праці, ефективність матеріальних, трудових, фінансових затрат [25,59].

Як видно з Додатку 4, у діяльності ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 1998-2002 роки спостерігався ряд як позитивних, так і негативних змін.

Перш за все спостерігається тенденція до зростання обсягів випуску продукції. Протягом цих п’яти років цей