Багато законів скандинавських країн складені з розрахунком на суддівський розсуд. Суди зобов'язані додержуватися рішень, прийнятих у аналогічних справах вищими судами, в першу чер-гу Верховним судом. Так, рішення Верховного суда, іноді й ін-ших судових інстанцій Норвегії, винесені ними у конкретній справі, мають силу «переконуючого прецеденту» для нижчих судів. На відміну від англійського права тут судові рішення формулюються конкретно і не виступають як загальні, жорсткі та суворі правила, розраховані на безумовне застосування в майбут-ньому.

6. Принципи права. Використовуються як джерело права при розгляді конкретної справи. Так, в Ісландії суддя при винесенні рішення у справі керується власною правосвідомістю, принци-пом справедливості.

На джерелах скандинавського права позначився вплив гер-манського права. Він був особливо значним між двома світови-ми війнами XX ст. Причинами цього можна назвати:

1) наявність контактів між правознавцями північних країн Європи і Німеччини, які дозволяють їм активно обмінюватися науковою інформацією;

2) сприйняття історико-правовою наукою північних країн культурної спадщини Німеччини з її романтизмом і рецепцією римського права, яка не зачепила скандинавські країни;

3) високий рівень розвитку німецького правознавства, від-працювання методу юриспруденції понять, що дисциплінує юри-дичну думку, де вимоги ясності і міцності передумов, логічно стрункої послідовності в аргументації завжди були виключно високими;

4) близьку спорідненість скандинавських і німецького мов, єдність коренів юридичних понять, що дозволяє відносно прос-то використовувати німецький метод юриспруденції понять — «вважати за допомогою понять».

Система права. Кодифікація

Особливістю системи права в країнах Північної Європи є загальна тенденція до схожості з континентально-європейськи-ми системами.

1. Є писані конституції (Конституційний закон Фінляндії 1919р., Конституція Держави Данії 1953 p.. Конституція Іслан-дії 1944р., Конституції Норвегії 1814 p. з поправкою 1913 p., Конституція Швеції 1974 p.).

2. Структура системи права така сама, як і континентального права — галузі, інститути, норми. Галузі та інститути чітко сфо-рмовані.

3. Система права поділена на дві підсистеми:

Ю приватну — сімейне, зобов'язальне, комерційне, повітря-не, міжнародне приватне право, право власності та ін.;

Ю публічна — конституційне, адміністративне, криміналь-но-судове, податкове, економічне право та ін.

4. Система законодавства являє собою сукупність законодав-чих актів (законів, кодексів), виданих у державі.

Екологічні проблеми стали предметом особливої уваги зако-нодавця. У Швеції прийняті закони про збереження природи (1964 р.), про охорону навколишнього середовища (1969 p.), збе-реження лісів (1979 р.), води (1983 p.), хімічні продукти (1985 p.), природні ресурси (1986 p.).

Трудові відносини урегульовано законами про колективний договір (1928 p.), трудовий суд (1928 p.), забезпечення зайнято-сті (1974 p.); статус цехових старостів (1974 p.), охорону праці (1978 p.), рівність чоловіків і жінок у праці (1980 p.), спільні рішення у трудових відносинах (1977 р.) та ін.

5. Провадиться кодифікація нормативно-правового матеріалу. Ступінь кодифікації галузей права у скандинавських країнах не є однаковим. Так, у Норвегії кодифіковане лише криміналь-не право. Перший Кримінальний кодекс було прийнято у 1842 p. Чинний Кримінальний кодекс було прийнято у 1902 р. за проек-том норвезького криміналіста Гьотца — прихильника соціоло-гічної школи кримінального права. У Данії також кодифіковані лише деякі галузі права, головним чином кримінальне право (Кримінальний кодекс 1930 p.). Правда, в автономній Гренлан-дії, яка тривалий час не має писаних кримінальних законів і тю-рем, проведено спеціальну кодифікацію у цій галузі (Цивільний процесуальний кодекс, Датський кримінальний кодекс для Гренландії 1930 p.. Кримінальний кодекс 1954 p.). Відмінною рисою кримінальних кодексів, як Датського для Гренландії, так і Грен-ландського, є застосування кримінального закону за аналогією.

6. У системі прав і обов'язків громадян перевагу віддано пра-вам, зокрема охороні і захисту їх соціально-економічних прав. У Швеції діють закони про страхування (1962 p.), соціальне стра-хування (1982 p.), пенсії — народні/основні/ (1913 p.), загальні додаткові (1913 p. і 1935 p.) тощо. Закон Швеції про загальне страхування 1962 р. та інші акти передбачають виплату пенсій за старістю — так звані «народні пенсії»; додаткових пенсій, обчи-слюваних з урахуванням попередніх заробітків; допомоги у разі виробничих травм, хвороби, вагітності; допомоги на дітей; «удо-виної пенсії» та ін.

У Данії система соціального забезпечення передбачає випла-ту пенсій за старістю, частина яких сплачується всім, хто потре-бує цього; виплату пенсій у зв'язку з безробіттям, інвалідністю;

компенсацію витрат на житло і виховання дітей; безкоштовну медичну допомогу та ін.

7. Кодекси, як правило, містять конкретні правові норми. На відміну від кодексів континентальних країн романської гру-пи, законодавчі акти скандинавських країн або не мають загаль-них частин, або вони невеликі (наприклад, Загальна частина Гренландського кодексу має усього 10 параграфів). Це підкрес-лює її велику близькість до германської групи правових систем.

Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії

Загальний курс на уніфікацію (лат. unіо — єдність + filum — робити) скандинавського права виразився у виданні єдиних за-конодавчих актів. У 1880 р. на території Швеції, Данії та Норве-гії набрав чинності єдиний Кодекс про вексель (оборотні доку-менти). Вживалися успішні заходи у справі уніфікації торгового і морського права. У 90-х роках XIX ст. прийняті єдині закони про торгові знаки, торгові .реєстри, фірми і ведення торгових справ за дорученням, ціни. Наприкінці