Пропозиції про денонсацію міжнародних договорів України представляються МЗС України, іншими міністерствами і відомствами Уряду України відповідно до порядку, установленого для внесення пропозицій про укладання міжнародного договору. Уряд України вносить відповідні пропозиції Президенту України або Верховній Раді України.

Денонсація міжнародних договорів України здійснюється законом України, указом Президента України, постановою Уряду України. Денонсація міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, договорів, прийняття або приєднання до яких було здійснено на підставі рішень Верховної Ради України, здійснюється Верховною Радою України у формі закону.

Слід зазначити, що Верховна Рада України, у відповідності зі своїми повноваженнями, на практиці здійснює денонсацію міжнародних договорів. Так, 14 жовтня 1998 року парламент України прийняв Закон України «Про денонсацію Гарантійної угоди (Проект розвитку енергоринку України) між Україною і Європейським банком реконструкції та розвитку».

Територіальні міжнародні договори України й інші міжнародні договори України денонсуються законом України, що приймається двома третинами голосів народних депутатів від фактичної кількості народних депутатів України, повноваження яких визнані і не припинені достроково у встановленому законом порядку.

Денонсація міжнародних договорів України, що укладені Президентом України, котрі не потребують ратифікації, прийняття або приєднання Верховної Радою України, провадиться Президентом України у формі указу. Денонсація міжнародних договорів, укладених Урядом України і не потребуючих ратифікації, прийняття або приєднання Верховної Радою України, провадиться Урядом України. Денонсація міжнародних договорів України міжвідомчого характеру провадиться в порядку, обумовленому Урядом України.

Верховна Рада України протягом тридцяти днів повинна бути проінформована про укладання і припинення міжнародних договорів України, стосовно котрих ратифікація або денонсація не передбачені.

На сьогодні в Україні ні на практичному, ні на законодавчому рівні не проведено загальної систематизації захисних застережень. Але юристи-господарники (наприклад, В.С. Мілаш, 2003) всі існуючі у світовій комерційній практиці застереження систематизували за змістовними ознаками:

1. За умовою договору, можливість модифікації якої вони передбачають.

1.1. Застереження, що стосуються ціни: валютно-цінові, мультивалютні, товарно-цінові, валютно-товарні (адаптаційно-цінові застереження), а також застереження про більш вигідну купівлю та більш вигідний продаж.

У світовій практиці відомі так звані золоті застереження (різновид валютних застережень). Золоте застереження (gold clause) — договірна умова про платіж у визначеній сумі відповідних золотих монет або умова про оплату у грошових знаках, які будуть існувати в обігу на момент платежу, відповідній ваговій кількості золота або відомому числу відповідних золотих монет.

Пряме валютне застереження — умова зовнішньоекономічного договору, яка сформульована так, що валюта ціни та валюта платежу співпадають, але ставляться в залежність від іншої валюти. При цьому валютою застереження може бути обрано не одну, а кілька стабільних валют.

Непряме валютне застереження — умова зовнішньоекономічного договору, що передбачає фіксацію валюти ціни у більш стабільній валюті, а валюту платежу — у будь-якій, у тому числі більш слабкій валюті. У такому випадку валюта ціни виступає як захисне застереження.

Мультивалютне застереження — умова зовнішньоекономічного договору, що передбачає перерахунок початкової суми платежу у випадку зміни середньоарифметичного курсу декількох визначених валют щодо валюти платежу [48, c.477].

Товарно-цінові застереження, як і валютно-цінові, за своєю правовою природою є умовою про перегляд початкової суми платежу. Найбільш поширеним є застереження про гнучку (плаваючу) ціну, що залежить від ціноутворювальних факторів. Валютно-товарне застереження використовується для перегляду та остаточного встановлення загальної суми платежу при зміні як товарних цін, так і валютних курсів.

Тобто вищезазначений перелік — застереження адаптаційно-цінового характеру — визначається обставинами, які вводять їх у дію, а саме: зміною (коливанням) курсів певних валют (зміною курсу валюти застереження відносно валюти платежу) або зміною цін на товарних ринках.

Гіпотезу адаптаційно-цінових застережень утворюють: вказівки про напрямок можливих змін (зростання або падіння курсу валют, ціни на товар), щодо початку дії захисного застереження; межі первісної суми платежу. Диспозицію утворюють положення про обов’язок сторін переглянути початкову умову договору щодо платежу, положення щодо механізму перегляду загальної суми платежу, визначення дати або певної події, з настанням якої сторони встановлюють остаточну загальну суму платежу. До санкцій належать, як правило, загальні умови відповідальності за невиконання договірних зобов’язань.

Але продавцю часто не вдається переконати покупця в обгрунтованості запропонованої ним ціни (або інших умов). Залежно від обставин продавець може реалізувати товар за ціною, яка є допустимою для покупця, або, разом з тим, передбачити можливість перегляду початкової ціни, якщо протягом відповідного часу вдасться реалізувати такий самий товар іншому покупцеві на більш вигідних умовах. При відмові покупця про перегляд початкової ціни продавець має право на розірвання договору в односторонньому порядку.

Застереження про більш вигідну купівлю аналогічне застереженню про більш вигідний продаж. Тільки право відмови у випадку закупівлі товару на більш вигідних умовах надається покупцеві.

1.2. Застереження, що стосуються відповідальності: про форс-мажор (або обставини непереборної сили), про ускладнюючі обставини, а також про спеціальні ризики.

У чинному законодавстві форс-мажорними вважаються обставини, що відповідають таким кваліфікаційним ознакам: гіпотетичний характер обставин; непередбачуваність; надзвичайний характер; незапобіжність; мимовільний об’єктивний характер; наслідок настання — абсолютна неможливість виконання договірного зобов’язання однією зі сторін договору.

Суттєва зміна обставин у період між укладанням договору та моментом його виконання у повному обсязі є проблемою договірного права. Відомі міжнародні акти рекомендаційного характеру, а саме ст. 6.2.2 Принципів УНІДРУА (UNIDROIT), містять положення щодо ускладнюючих обставин. Ними вважаються випадки, коли виникають події, що значною мірою змінюють рівновагу договірних зобов’язань (наприклад, зростання вартості виконання або зниження цінності виконання). Гіпотезу зазначеного застереження утворюють: приблизний перелік обставин, які сторони будуть вважати такими, що ускладнюють виконання договору; кваліфікаційні ознаки ускладнюючих обставин;