У міжнародній комерційній практиці захисні застереження, в яких чітко визначено конкретні обставини, що можуть змінюватися, та ризики їх виникнення отримали назву застережень про спеціальні ризики. Такі застереження можуть надати одній із сторін право розірвати договір із можливістю уникнення відповідальності. Наприклад, щоб уникнути матеріальних збитків, у зовнішньоекономічному договорі, у змісті якого був використаний термін «cost and freight» (вартість за фрахт), можна передбачити, що при перевищенні фрахтовою ставкою певного відсотка порівняно з тією ставкою, яка існувала на момент укладання договору, продавець має право розірвати договір, якщо покупець не погодиться сплатити різницю у фрахті понад зазначеного у договорі відсотка [28, c.26].

1.3. Застереження, що стосуються кількості та якості товару (тобто застереження про можливість відступу від зазначеної в договорі кількості або якості товару). Ризик випадкової втрати або псування частини товару може лежати як на покупцеві, так і на продавцеві залежно від того, з використанням яких термінів був укладений договір: «франко-завод», «франко-перевізник», «вартість і фрахт» тощо. Так, наприклад, «франко-завод» означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів та надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв’язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Отже, це правило передбачає мінімальні зобов’язання для продавця. Його не слід використивувати, якщо покупець не може прямо або опосередковано виконати експортні формальності.

«Франко-перевізник» означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.

«Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов’язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, однак ризик загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, викликаних подіями, що відбулися після поставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

Стосовно лікарських засобів, на жаль, ситуація ускладнена відсутністю законодавчого механізму контролю за їх якістю як при транспортуванні, так і ввезенні на митну територію України, а також при подальшому зберіганні на митних складах. За таких умов вітчизняний покупець імпортних лікарських засобів або зарубіжний постачальник ліків не завжди можуть встановити відповідальну за псування товару особу. Але при оптовій купівлі–продажу товарів із використанням термінів групи D (прибуття), передбачених Правилами ІНКОТЕРМС, на продавця покладається відповідальність за всі ризики й витрати щодо доставки товару у пункт призначення.

2. За сферою застосування застереження розподіляються на два різновиди.

2.1. Загальні захисні застереження — це застереження, які можуть використовуватися у будь-яких зовнішньоекономічних договорах. Найбільш типовим прикладом є застереження про ускладнюючі обставини, а також арбітражне застереження.

2.2. Спеціальні захисні застереження, особливість яких полягає в тому, що вони можуть міститися лише у певних різновидах договорів, наприклад у договорах торгово-посередницького характеру (агентських, консигнації, франчайзингу тощо).

Найбільш розповсюдженим захисним застереженням, яке використовується при укладанні зовнішньоекономічних договорів торгово-посередницького характеру (агентських договорів, договорів комісії), є застереження делькредере (делькредере — одна з умов договору комісії, порука комісіонера перед комітентом за виконання договору третьою особою). Включення цього застереження відбувається за умови згоди агента. Його використання є найбільш доцільним при наявності сумніву щодо платоспроможності третьої особи, яка закупила товар за сприяння агента. Останній бере на себе делькредере, за яку йому сплачується додаткова винагорода.

3. За формою викладення застереження поділяють на два різновиди.

3.1. Застереження із простою формою викладення, які містять у своїй структурі лише гіпотезу та диспозицію, а санкція взагалі відсутня. Прикладом є валютно-цінові застереження: їх гіпотезу утворює лише одна обставина — можливе коливання курсу валюти платежу, а диспозиція представлена у вигляді домовленості про обов’язковий перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу валюти.

3.2. Застереження з ускладненою формою (тобто які крім гіпотези та диспозиції мають власні санкції). Прикладом є застереження про ускладнюючі обставини. Гіпотезу таких застережень утворює перелік конкретних обставин, які сторони вважають ускладнюючими для виконання договірних зобов’язань. Диспозицію зазначеного застереження становить домовленість про перегляд умов договору при настанні ускладнюючих обставин. Санкції зазначеного застереження — положення про наслідки пропуску термінів або недотримання форми повідомлення, узгоджені сторонами, а також положення щодо наслідків недотримання іншою стороною первісних умов договору у випадку виникнення ускладнюючих обставин.

4. За характером спрямованості на захист комерційних інтересів сторін.

4.1. Однозахисні застереження — спрямовані на захист комерційних інтересів лише однієї сторони в договорі. Наприклад, застереження делькредере про більш вигідні продаж та купівлю тощо.

4.2. Двозахисні застереження передбачають захист комерційних інтересів обох сторін договору. Типовий приклад — застереження для форс-мажору. При настанні обставин, що складають гіпотезу такого застереження, сторона (для якої вони настали) звільняється від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань (незалежно від того, продавець це чи покупець).

Таким чином, передумовами використання захисних застережень є: ризиковий характер зовнішньоекономічної діяльності; необхідність розподілу