Таким чином, до кінця 30-х років в світі складається вкрай напружена політична ситуація. 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу розв'язується Друга світова війна. Наступного дня Англія і Франція оголошують Німеччині війну [41, c.31]. Світ знов ділиться на дві коаліції; Німеччина, Італія і Японія виходять з Ліги Націй. У 1940 р. Німеччина нападає на Францію, а роком пізніше починається війна між СРСР і Німеччиною. Напад Японії на Перл Харбор 12 грудня 1941 р. втягує в світову війну США.

Інтенсивні військові дії, що ведуться на трьох фронтах, спричинили величезні страждання і завдали неймовірного збитку світовій економіці і культурі. Відповідальність за розв'язування світової війни лежить як на державах-агресорах, так і на США, СРСР, Англії і Франції, які в перебігу довгих років проявляли крайню недалекоглядність і застосовували подвійні стандарти як відносно Німеччини з її союзниками, так і в стосунках один з одним. Завчасні і чітко скоординовані дії майбутніх союзників по антигітлерівській коаліції дали б можливість уникнути більше 50 мільйонів жертв і колосальних руйнувань, які заподіяла Друга світова війна.

На відміну від довоєнного часу, в період Другої світової війни було налагоджено інтенсивну співпрацю держав антигітлерівської коаліції. Саме на нарадах між главами і іншими представниками СРСР, Англії і США розроблялися стратегічні напрями дій в період війни і після завершення військових дій. Саме на цих зустрічах було прийнято рішення про створення сильної міжнародної організації, покликаної забезпечити світ і стабільність на післявоєнному світі.

Поява нової міжнародної організації, із створенням якої зв'язувалися чекання міцного світу, давала надію і на розвиток співпраці всіх держав в питаннях економічного і соціального розвитку.

Слід зазначити, що спочатку уявлення про об'єм компетенції нової міжурядової організації у держав-союзників значною мірою не збігалися. Радянський уряд розглядав ООН в першу чергу як організацію по підтримці міжнародного світу і безпеки, покликану уберегти людство від нової світової війни [23, .18]. І союзними державами така орієнтація розглядалася як одна з найважливіших, що дозволило досить безконфліктний домовитися про створення ради Безпеки - органу широкої компетенції в питаннях світу і безпеки.

В той же час радянський проект Статуту ООН, запропонований в Думбартон-Оксі, передбачав, що «організація має бути саме організацією безпеки і до її компетенції не слід відносити питання економічні, соціальні і взагалі гуманітарні, для цих питань мають бути створені спеціальні, особливі організації».

Таким чином, в 1945 р. незадовго до завершення Другої світової війни союзними країнами була офіційно скасована Ліга Націй, що не зуміла виправдати надії світової спільноти, і її місце зайняла Організація Об'єднаних Націй, на яку із самого початку покладалися великі надії у зв'язку із забезпеченням міжнародної безпеки, світу і процвітання на всій Землі.

1.2 Розвиток інституту застережень після Другої світової війни

Міжнародна ситуація після Другої світової війни кардинально змінилася. Країни фашистського блоку зазнали повної поразки і капітулювали. Різко зросла політична вага і міжнародний авторитет країн - учасниць антигітлерівської коаліції, передусім СРСР і США [27, c.23]. Почався розпад колоніальних імперій. Великобританія та Франція були дуже ослаблені в ході війни, США висунулися на роль лідера західного світу. СРСР переміг у війні ціною величезних людських і матеріальних втрат, але на Ялтинській і Постдамській конференціях (1945 р.) владно заявив про себе як наддержаву, без якої неможливе вирішення післявоєнного устрою світу.

За прямої підтримка Радянського Союзу в країнах Східної та Південно-Східної Європи, Китаї, Північній Кореї і Північному В'єтнамі до влади прийшли комуністи. Так склався світовий табір країн соціалізму, або, як його згодом стали називати, соціалістичної співдружності.

Таким чином, світ після війни розколовся на два ворогуючих табори - країни західної демократії, очолені США, і країни, де при владі перебували комуністи, на чолі з СРСР. Наприкінці 40-х років між ними розпочалася "холодна війна", гонка озброєнь, зокрема, ракетно-ядерних. Це загрожувало людству третьою світовою війною.

Велику роль у відверненні загрози світової війни відіграла 00Н, створена у 1945 р.[42, c.4]. У ході підготовки до заснування 00Н на Ялтинській конференції у лютому 1945 р. радянській делегації вдалося добитися згоди західних країн на включення до цієї організації України і Білорусії. Так, у 1945 р. УРСР стала членом-засновником 00Н нарівні з ін-шими державами. Перша сесія Генеральної Асамблеї 00Н у 1946 р. обрала УРСР членом Економічної та Соціальної Ради цієї міжнародної організації терміном на один рік. 3 1947 р. УРСР - член Економічної Комісії 00Н для Європи.

Протягом другої половини 40-х - першої половини 50-х років УРСР вступила до таких міжнародних організацій як Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародний союз електрозв'язку, Всесвітня метеорологічна організація, Всесвітній поштовий союз, ЮНЕСКО - організації 00Н з питань освіти, науки, культури.

До 1950 р. УРСР стала членом 20 міжнародних організацій, а з 1950 по 1956 р. ще 16 інституцій. Верховна Рада СРСР у 1944 р. розширила права союзних республік у галузі зовнішніх відносин, зокрема дозволила їм укладати договори і обмінюватися дипломатичними та консульськими представниками з іноземними державами. Але це лишалося на папері. Союзне керівництво вирішувало, коли і в якій формі УРСР виступатиме на міжнародній арені. Так, договір щодо Закарпатської України (червень 1945 р.) і договір про радянсько-польський кордон (серпень 1945 р.)