3.2 Сучасний стан розгляду інституту застережень у практиці Комісії з міжнародного права ООН.

До даного часу сформувалася стійка система ООН, яка включає головні органи: Генеральну Асамблею ООН, Раду безпеки ООН, Економічну і Соціальну Раду ООН, Радий з Опіки ООН, Міжнародний Суд ООН, Секретаріат ООН [23, c.16].

В систему також включаються і спеціалізовані установи: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна морська організація, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна організація праці, Міжнародний союз електрозв'язку, Всесвітній поштовий союз, Організація Об'єднаних Націй по питаннях освіти, науки і культури, Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітня організація інтелектуальної власності, Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку, Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй, Всесвітня метеорологічна організація, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку, Міжнародне агентство по атомній енергії.

Кожна з вищеперелічених структур ООН займає своє місце в регулюванні окремих областей міжнародних відносин. У ієрархії органів ООН головне місце займає Генеральна Асамблея, яка складається з представників всіх держав – членів Організації і грає роль свого роду Парламенту. Іншим значним центром ООН є Рада Безпеки що складається з п'яти постійних (США, Росія, Великобританія, Франція і Китай) і десяти непостійних, таких, що обираються Генеральною Асамблеєю строком на два роки, членів. Обидві структури грають ключову роль в забезпеченні міжнародної безпеки.

Генеральна асамблея ООН - володіє широкими повноваженнями. Відповідно до Статуту вона може обговорювати будь-які питання або справи, у тому числі що відносяться до повноважень і функцій будь-якого з органів ООН, і, за винятком ст.12, давати рекомендації членам ООН і (або) Раді Безпеки ООН по будь-яких таких питанням і справам. Генеральна Асамблея ООН уповноважена розглядати загальні принципи співпраці в справі підтримки міжнародного світу і безпеки, у тому числі принципи, визначальне роззброєння і регулювання озброєнь, і пропонувати відносно цих принципів рекомендації. Вона також уповноважена обговорювати будь-які питання, що відносяться до підтримки міжнародного світу і безпеки, поставлені перед нею будь-якими державами, у тому числі державами членами і не членами ООН, або Радою Безпеки ООН, і робити відносно будь-яких таких питань рекомендації зацікавленій державі або державам або Раді Безпеки до і після обговорення. Проте будь-яке таке питання, по якому необхідно зробити дію, передається Генеральною Асамблеєю ООН Раді Безпеки до і після обговорення. Генеральна Асамблея ООН не може висувати рекомендації, що стосуються якої-небудь суперечки або ситуації, коли Рада Безпеки виконує по відношенню до них покладені на нього Статутом ООН функції, якщо сама Рада Безпеки не попросить про це. Генеральна Асамблея ООН організовує дослідження і складає рекомендації в цілях сприяння співпраці в області економічної, соціальної, культури, утворення, охорони здоров'я, сприяє здійсненню прав людини і основних свобод для всіх, без відмінності раси, статі, мови і релігії. Генеральна Асамблея отримує і розглядає щорічні і спеціальні доповіді Ради Безпеки, а також доповіді інших органів ООН, розглядає і затверджує бюджет ООН. Вона має право виносити лише рекомендації, які, за винятком рішень по питаннях бюджету і процедури, не мають обов'язкової сили для членів ООН. По рекомендації Ради Безпеки вона призначає Генерального секретаря ООН, забезпечує прийом в ООН нових членів, вирішує питання припинення здійснення прав і привілеїв держав-членів, їх виключення з ООН. Генеральна Асамблея ООН обирає непостійних членів Ради Безпеки, членів ЕКОСОС, Ради з Опіки, Міжнародного Суду ООН.

Рада Безпеки ООН - головний політичний орган ООН, що постійно діє, на який, згідно із Статутом ООН, покладена головна відповідальність за підтримку міжнародного світу і безпеки. Згідно із Статутом ООН, лише Рада Безпеки і жодний інший орган або посадова особа ООН не має права приймати рішення про проведення операцій з використанням Озброєних сил ООН, і вирішувати питання, пов'язані із створенням і використанням Озброєних сил ООН, зокрема, таких, як визначення завдань і функцій озброєних сил, їх складу і чисельності, структури командування, термінів перебування в районах операцій, а також питання керівництва операціями і визначення порядку їх фінансування.

Відповідно до Статуту ООН в 1945 році був заснований новий міжнародний судовий орган - Міжнародний Суд.

Є велика кількість договорів і конвенцій, відповідно до яких держави зобов'язалися визнавати в майбутньому юрисдикцію Суду. До них відносяться: двосторонні договори, що стосуються всіх або деяких категорій суперечок, що можуть виникнути між двома державами, багатобічні конвенції, що стосуються одного або більш за категорії суперечок і так далі (пункт 1 статті 36 і стаття 37 Статуту).

Держави-учасники Статуту можуть також брати вельми широкі зобов'язання відповідно до пункту 2 статті 36. Вони можуть у будь-який час заявити, що визнають відносно кожної держави, що взяла такі ж зобов'язання, юрисдикцію Суду обов'язковою по всіх правових спорах, що стосуються:

1) тлумачення договорів;

2) будь-якого питання міжнародного права;

3) наявність факту, які, якщо він буде встановлений, є порушення міжнародного зобов'язання;

4) характеру і розмірів відшкодувань, що належать за порушення міжнародного зобов'язання.

Такі заяви, як правило, обмовляються умовами, що обмежують, наприклад, терміни судочинства, що визначають характер