Терміни подання бухгалтерської та фінансової звітності:

· місячний звіт про використання бюджетних асигнувань не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним;

· квартальний – не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним кварталом;

· річний – не пізніше 22 січня наступного за звітним роком.

Склад місячної та квартальної звітності регламентовано «Порядком складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2006 році установами та організаціями, які отримують кошти державного та місцевих бюджетів», затверджений наказом ДКУ від 30.03.06р. № 114.

Відповідно до Порядку відділ обліку та звітності складає і подає до органів ДКУ фінансові звіти за такими формами:

1. Баланс (форма № 1) – щоквартально (Додаток А);

2. Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (№ 2д, 2м) – щомісячно і щоквартально (Додаток Б);

3. Звіт про заборгованість бюджетних установ (№ 7д, 7м) - щомісячно і щоквартально.

До форм квартальної фінансової звітності додається пояснювальна записка.

«Баланс» (форма № 1) містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерських документів станом на початок та на кінець бюджетного періоду.

«Звіт про використання загального кошторису установи» (форма № 2д, 2м) складається установами, що отримують кошти загального фонду державного та місцевого бюджетів про отримані і використані асигнування згідно з кошторисом та планом асигнувань. Звіт складається за кожним кодом програмної класифікації видатків державного бюджету та місцевого бюджету.

«Звіт про заборгованість бюджетних установ» складається установами, що отримують кошти державних і місцевих бюджетів на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну заборгованість, яка виникла в установі при виконанні кошторису за поточний та минулі роки. Звіт складається в розрізі кодів програмної класифікації видатків державного бюджету або тимчасової класифікації видатків місцевих бюджетів і кодів економічної класифікації видатків бюджету і містить інформацію про заборгованість бюджетних установ як за видатками, так і за нарахованими доходами.

Відділ субсидій як і інші підприємства подає установлену нормативними документами статистичну звітність органам державної статистики:

1. «Звіт з праці» (форма №1ПВ) – місячно та квартально;

2. «Чисельність окремих категорій працівників та підготовка кадрів» (форма № 6 - ПВ) - піврічна;

3. «Звіт про використання робочого часу» (форма № 3 - ПВ) – квартальна та ін.

Статистичну звітність складають на підставі даних спеціально організованого спостереження в установах та організаціях, а також на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відділ субсидій проводить свою діяльність виключно за рахунок бюджетних коштів і не отримує доходів у будь-якій формі, а отже не сплачує податок на прибуток, на додану вартість, на землю та ін.

Суми ПДВ, сплачені на придбання майна зараховуються на видатки установи.

Відділ субсидій, як і усі бюджетні установи є платником збору на обов’язкове пенсійне та соціальне страхування.

Тарифи обов’язкових внесків на соціальні заходи встановлені законами України:

1. До Пенсійного фонду вносять 31,8% від суми фактичних витрат на оплату праці, які включають витрати на основну і додаткову зарплату та інші заохочувальні та компесаційні виплати.

2. У Фонд соціального страхування з зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – 2,9% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

3. У Фонд соціального страхування на випадок безробіття – 1,3% суми витрат на оплату праці найманих працівників.

4. Страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне стахування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань – в розмірі 0,2% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають оподаткуванню податком з фізичних осіб.

Суми названих внесків зараховуються на витрати установи за кодом економічної класифікації видатків 1120.

2.3 Розрахунок кошторису доходів та видатків на оплату житлово-комунальних послуг

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетних установ – це основний документ, що визначає загальний обсяг цільового надходження і поквартальний розподіл коштів Бюджету України. Формування єдиного кошторису доходів і видатків здійснюється на підставі лімітної довідки асигнувань з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам у 2-х тижневий термін після затвердження бюджету. Лімітна довідка повинна враховувати потреби кожної установи, виходячи з її виробничих показників. Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами і затверджується керівниками вищестоящої організації.

Одночасно з кошторисами подається на затвердження штатний розпис.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається з трьох розділів:

1) бюджетних асигнувань,

2) інших коштів,

3) видатків за рахунок спеціальних та інших позабюджетних коштів.

Кожен з цих розділів ділиться на дохідну і видаткову частини. Дохідна частина: планові обсяги бюджетних асигнувань, а також надходження з інших доходних джерел. Формування доходної частини бюджету здійснюється на підставі індивідуальних розрахунків, а також платежів і відрахувань до бюджету.

Видаткова частина: загальна сума витрат з розподілом за категоріями видатків економічної класифікації, а також встановлення витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань та за рахунок позабюджетних надходжень .

Кошторисне фінансування - за його допомогою забезпечується фінансування грошовими коштами установ і організацій невиробничої сфери. Ті установи, які фінансуються за кошторисною формою називаються бюджетними установами.

Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції, як ор-ганізуюча, контролююча і стимулююча. Організуюча функція ко-шторису полягає в тому, що, маючи встановлену планову величи-ну витрат, працівник, відповідальний за їх рівень, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Кошториси підрозділів дають змогу контролювати роботу працівників, відповідальних, за рівень витрат. Це здійснюється порівнян-ням фактичних витрат з плановими, передбаченими в кошторисах. Відхилення аналізуються, що є основою для реалізації стимулюю-чої функції щодо працівників, які впливають на величину витрат і відповідають за неї. Стимулювання здійснюється через відповідальність за необгрунтовані витрати