Реальне скорочення тіньового сектору може відбутися лише за умови змен-шення затратності й зростання ефективності легальної економіки, створення па-ритетних умов для функціонування усіх форм бізнесу. Саме це підвищить конкурентноздатність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів, адже вона не матиме перешкод для розвитку. Таке перетворення має бути здійснене шляхом ослаблення економічного режиму функціонування ле-гальної економіки, створення сприятливих умов, що стимулювати б мотивова-ний перехід тіньової економіки на легальні засади, і банківська система у цьо-му процесі повинна відіграти першорядну роль.

Процесу здійснення масштабного кредитування реального сектору має пе-редувати забезпечення відносної стабільності економічної системи, яка надава-тиме перевагу спрямуванню фінансових ресурсів у сферу інвестування, а не на придбання матеріальних активів довгострокового використання чи іноземної ва-люти. Про нарощування обсягів кредитування можна говорити лише після ство-рення відповідних умов для безпечного та ефективного його здійснення. Це — загальнодержавне завдання, у розв'язанні якого повинні брати участь усі гілки влади і, звичайно, самі банки.

Та цього замало. Питання реформування повинні вирішуватися з урахуван-ням принципових змін, які відбулися у статусі відповідних суб'єктів і об'єктів управління банківської системи. Ці зміни передовсім пов'язані з тією формою власності, на основі якої здійснюється відповідний управлінський вплив. Одна річ — організувати процес управління на основі державної власності, коли об'єк-том управління є державна організація, інша — коли об'єкт — недержавна струк-тура. Повноваження держави, особливо розпорядчі, у такому разі мають бути максимально звужені й не повинні торкатися суті фінансово-господарської діяль-ності. При цьому держава має здійснювати переважно відповідні контрольні функції, у різних формах сприяти подальшому розгортанню діяльності, що ба-зується на приватній власності. Саме тому дуже важливим є питання темпів структурної (інституціональної) перебудови системи економіки в цілому, її мас-штабної детінізації. Адже, на відміну від галузей матеріального виробництва, сфера послуг, у тому числі банківських, мобільніша за своєю природою. Тому реформування банківської системи повинно випереджати реформування еконо-міки, а широке коло послуг, що їх можуть надавати комерційні банки, має сприяти формуванню приватизаційних процесів, оптимізації системи розподі-лу в економіці, переходу тіньового сектору на легальні засади. Тоді банківська система сприятиме реформуванню економіки в цілому

Список використаної літератури

1) Банківська енциклопедія під редакцією доктора економічних наук, професора Мороза А.М., Ельтон, 1993 р.

2) Банківська справа. Навчальний посібник. За ред. кандидата економічних наук, професора Тиркала Р.І., Тернопіль -2001 р., Видавництво «Карт-Бланш»

3) Основы банковского дела под ред. док. экономических наук Мороза А.М., Киев, 1994, издательство «Либра»

4) О.В.Васюренко Банківські операції:. Навчальний посібник 3-є видання, стереотипне, Київ, «Знання», 2002 р.

5) Вступ до банківської справи, «Лібра», 1998 р. Українська фінансово-банківська школа

6) І.В.Зятковський Фінансова діяльність суб’єктів господарювання, Тернопіль, «Економічна думка», 2003 р.

7) «Банківські операції» за ред. доктора економічних наук А.М. Мороза, Київ, 2002 р.

8) С.В. Мочерний Економічна теорія, Київ, «Видавничий центр «Академія», 1999 р.

9) Цінні папери України № 5 (293) 5 лютого 2004 р.

10) Регіональна економіка, № 2, 2003 р.

11) Фінанси України, 2004 р.

12) Актуальні проблеми економіки, 2003 р.

13) Вісник. Тернопільська академія народного господарства, № 4, 2003 р.