Депозитний сертифікат – це документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні проценти. Ощадний сертифікат – це аналогічний документ, але який видається виключно фізичній особі, як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський рахунок та надає право власнику на отримання відповідної суми та процентів.

Депозитні й ощадні сертифікати випускаються банками як на певний термін, так і до запитання. Вони можуть бути іменними і на пред’явника.

Згідно з чинним законодавством банківський сертифікат є цінним папером, а відтак він має значні переваги порівняно з іншими видами вкладів (депозитів):

- він може вільно продаватись і купуватись на фондовому ринку;

- виступати засобом платежу, застави тощо.

У разі виникнення раптової необхідності в наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження процентної ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення сертифіката.

Найпоширенішими серед населення як за радянських, так і за пострадянських часів залишаються ощадні вклади. Ці вклади призначені для нагромадження або розміщення грошових заощаджень. Ощадні вклади – це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів. Кожному власнику ощадного вкладу видається спеціальна ощадна книжка. Ощадна книжка – це письмове свідчення (іменне або на пред’явника) про здійснення внеску у формі ощадного вкладу, в якому відображаються поступово усі операції із зарахування та зняття коштів з відповідного вкладного рахунка. Ощадні вклади часто використовуються як безстрокові депозити, тобто умови зберігання коштів на яких не прив’язані до конкретних строків.

Банки оплачують за користування грошовими коштами їх власникам відповідну плату у вигляді процентів, які встановлюються диференційовано залежно від вкладу, терміну зберігання, суми.

Найнижчі проценти за вкладами до запитання. Строкові та ощадні вклади характеризуються підвищеними процентами.

Строкові вклади – це грошові кошти, розміщені у банку на суворо обумовлений термін. За термінами їх можна поділити на коротко-, середньо та довгострокові. При розміщенні строкових вкладів між банком та вкладником укладається депозитна угода, що передбачає основні умови зберігання та вилучення строкового вкладу. Строкові вклади можна поділити на два види:

- прості (звичайні);

- вклади з попереднім повідомленням про вилучення.

За порядком оплати та нарахування процентів розрізняють вклади:

- з постійною або змінною процентною ставкою;

- з простими або складними процентами;

- з періодичним нарахуванням та виплатою процентів до або після закінчення терміну вкладу.

б) кредитні операції

Кредитні операції займають важливе місце у діяльності комерційного банку. Вони включають в себе операції по наданню коштів позичальнику на умовах строковості, повернення, платності у відповідності з умовами договору між кредитором і постачальником.

Кредитні операції банків здійснюються на основі положення НБУ «Про кредитування» (вересень 1995 р.).

Види позикових операцій надзвичайно різноманітні і їх можна класифікувати за різними ознаками та критеріями.

Найбільш зручною є класифікація банківських позик за:

- призначенням та характером використання позикових коштів;

- наявністю та характером забезпечення;

- строками використання;

- методами надання та засобами погашення;

- характером та способом сплати відсотків;

- кількістю кредиторів.

Існують також банківські послуги, які носять кредитний характер. За призначенням та характером використання позикових коштів виділяють:

- позики торгово-промисловим підприємствам;

- позики під нерухомість;

- споживчі кредити;

- сільськогосподарські позики;

- контокорентний кредит;

- кредит під заставу державних цінних паперів (ломбардний кредит);

- кредити, пов’язані з вексельним обігом;

- міжбанківські позики;

- позики органам влади.

Найбільшої уваги заслуговує контокорентний кредит, який надається клієнтам, що мають у банку поточний рахунок. Цей кредит має місце, коли банк видає клієнту суму, яка перевищує його власні кошти на рахунку.

З провадженням в Україні ринку державних цінних паперів великого значення набуває ломбардний кредит, що надається під заставу цінних паперів (а також майна). Як правило ломбардний кредит надається строком на 30 днів в межах лімітів встановлених НБУ на квартал для своїх регіональних управлінь. Плата за цей кредит встановлюється на рівні трохи вищому ніж офіційна облікова ставка центрального банку.

За наявністю та характером забезпечення кредити бувають забезпечені (ломбардні) і незабезпечені (бланкові). Основна маса банківських кредитів видається під забезпечення, яке є одним з принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов’язань по кредиту можуть бути:

- застава майна позичальника;

- гарантія або доручення;

- переуступка на користь банку контрактів, вимог та розрахунків позичальників до третьої особи;

- договір страхування відповідальності позичальника за погашення заборгованості по кредиту;

- супровідні та товарні документи;

- цінні папери;

- інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

Незабезпечені (бланкові) позики, які називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов’язання позичальника погасити позику. При видачі таких кредитів виникає великий ризик для банку, тому вони потребують більш ретельної перевірки кредитоспроможності позичальника та видаються під більш високий відсоток лише надійним постійним клієнтам.

За строками використання (терміном) позики поділяють на: строкові, безстрокові, прострочені, відстрочені:

а) короткострокові – до 1 року;

б) середньострокові – від 1 до 3 років;

в) довгострокові – понад 3 роки.

До безстрокових відносять позики, які видаються банком на невизначений термін.

Існують так звані позики до запитання. Позичальник зобов’язаний погасити таку позику за першим запитом банку. Якщо ж банк не потребує повернення, то кредит погашається в строк на розсуд позичальника.

Простроченими є позики, за якими пройшли строки повернення, які були встановлені в кредитному договорі між банком і позичальником, а позичені кошти не повернені останнім. Такі позики враховуються на окремому позиковому рівні