Відстрочені – це позики за якими на прохання позичальника банком прийнято рішення про перенесення на більш пізній час термін повернення кредиту. Відстрочка погашення кредиту оформлюється зазвичай додатковою угодою до основного кредитного договору та супроводжується встановленням більш високої відсоткової ставки.

За методами надання розрізняють позики, які видаються:

- в разовому порядку;

- у відповідності з відкритою кредитною лінією (кредит по необхідності);

- гарантовані кредити.

Разові – це позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо по кожному кредиту на підставі заяви та інших документів клієнта.

Кредити по необхідності видаються в рамках попередньо встановленого ліміту кредитування, тобто кредитування позичальника здійснюється у відповідності з так званою кредитною лінією. Кредит видається, як правило, шляхом оплати з позикового рахунку розрахункових документів позичальника (платіжних доручень, чеків) без узгодження з банком кожного разу умов позики.

Гарантовані кредити, які ще називаються резервними, бувають двох видів:

- з раніше обумовленою датою видачі позики;

- з видачею позики по мірі виникнення в ній потреб.

Сутність гарантійної (резервної) кредитної операції полягає в тому, щоб видати клієнту позику певного розміру протягом обговореного строку (зазвичай кварталу, року) у випадку необхідності.

За способами погашення розрізняють позики, які погашаються: поступово, одночасно з платежем по закінченні строку і у відповідності з особливими умовами, передбаченими в кредитному договорі.

По характеру та способу сплати відсотків виділяють позики з:

- фіксованою відсотковою ставкою;

- плаваючою відсотковою ставкою;

- оплатою відсотків по мірі використання позикових коштів (звичайні позики);

- сплатою відсотка одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит).

Позики з фіксованою відсотковою ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватися на короткий строк і в умовах інфляції.

З метою зменшення ризику недотримання прибутку або запобігання збитків, особливо в умовах високих темпів інфляції та при видачі кредитів на тривалі строки, банки використовують позики з плаваючою відсотковою ставкою. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором відсоткові ставки періодично переглядаються і, зазвичай, прив’язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичних темпів інфляції.

За більшістю кредитів відсоток оплачується через певний час після їх видачі (зазвичай раз у місяць). Це так звані звичайні позики.

До банківських послуг, які носять кредитний характер, відносять:

- акцентичний кредит;

- авальний кредит;

- дисконтний кредит;

- факторинг;

- форфейтинг.

Акцентичний характер надається бланком у формі акценту трат, які виставляються банку, частіше за все експортерами.

Авальний кредит надається банком у вигляді доручень, гарантій, зобов’язання перед його власником по прийому векселя.

Дисконтний кредит – це позика, що надається центральним банком кредитно-банківським інститутом під облік векселів.

Факторинг – вид фінансових послуг, які надають комерційні банки (або фактор-фірми), пов’язані з придбанням у клієнтів права на стягнення боргів і часткової оплати вимог клієнтів до боржників.

Форфейтинг представляє собою своєрідну форму кредитування експортерів при продажу товарів.

Банківське кредитування здійснюється у відповідності з принципами строковості, цільового характеру, забезпеченості та платності.

Принцип строковості означає, що позика повинна бути повернена позичальником банку у попередньо встановлений строк. Економічною основою строковості кредиту, наданого позичальнику для здійснення основної діяльності, є тривалість кругообігу оборотних виробничих фондів та фондів обігу. Крайній строк кредитування позичальника на дані цілі не повинен перевищувати 12 місяців.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позикових коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання дозволяє комерційному банку приймати більш об’єктивне рішення про можливості та доцільність видачі позик, служить певною гарантією забезпечення їх повернення.

Принцип забезпеченості кредитів має на меті захищати інтереси банку та не допустити збитків від повернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступають різні види майна позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити (бланкові позики), однак вони мають обмеження використання, пов’язані з великим ризиком для банку та видаються під високий відсоток.

Надаючи кредити юридичним та фізичним особам, банки потребують не скільки повернення кредитів у встановлений термін, а й оплати відсотків за користування ним. В умовах ринкових відносин відсоток є об’єктивним супутником кредиту, складною ланкою кредитної операції, оскільки це акт комерційного продажу на певний строк грошових коштів.

За рахунок доходів у вигляді відсотків банки покривають свої витрати та отримують прибуток. Видача банком позик клієнтам здійснюється в межах кредитних ресурсів, які в нього є. Кредитні відносини між банком та позичальником оформлюються кредитною угодою. Позичальник звертається у комерційний банк з обґрунтованим та підтвердженим документом і клопотанням, в якому вказується: цільове направлення кредиту, його сума та строк використання (включаючи конкретні строки погашення), а також коротка характеристика кредитованого заходу та прогнозований економічний ефект від його здійснення. Разом з клопотанням позичальник надає: копію установчих документів, статуту, положень, договорів оренди, реєстраційних посвідчень або патентів; документів, які засвідчують право на користування земельною ділянкою і завірені нотаріально; документи про правомочність клієнта в отриманні кредиту; техніко-економічне обґрунтування проекту з розрахунком очікуваних надходжень від реалізації продукції (проведення робіт, наданих послуг); копії контрактів, договорів, інших документів, за рахунок надходжень коштів від втілення яких передбачається погашати кредит; річні та квартальні бухгалтерські та статистичні звіти про прибутки та збитки, декларації про доходи, виписки по рахунках, відкритих в іншому банку, та інші зобов’язання по забезпеченню своєчасного повернення позики (заставне зобов’язання, гарантія, доручення, строкове свідоцтво). При отриманні клопотання та необхідних документів банк ретельно аналізує кредитоспроможність позичальника, визначає його спроможність та готовність повернути позику. При цьому з’ясовуються: дієздатність, репутація позичальника, наявність капіталу (володіння активами) та забезпечення позик, стан економічної кон’юнктури.

Дієздатність позичальника – це не тільки його спроможність погасити позику, а перед усім підтвердження правомірності отримання