видобувної промисловості відносять виробництва з видобутку з надр землі, з води і лісів мінеральних та органічних ресурсів для наступної їх переробки і використання. Найбільш характерними представниками цієї групи є підприємства по видобутку вугілля. нафти, газу. руди, лову риби, заготівлі лісу тощо. Вони характеризуються, як правило, масовістю виробництва і відносно простою технологією.
Галузі переробної промисловості являють собою групу виробництв, яка характеризується великою різноманітністю. За технологічною ознакою створення продукту вони, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи.
Перша з них охоплює виробництва, в яких кінцевих продукт утворюється шляхом послідовної переробки вихідної сировини. Технологічний процес в цих виробництвах характеризується рядом переділів, процесів (фаз). Продукт кожного переділу, який називається напівфабрикатом, передається на наступний переділ. В ряді випадків він може бути використаний і в інших виробництвах. Прикладом виробництва цієї підгрупи є металургійний завод з повним циклом виготовлення продукції, текстильна фабрика.
Другу підгрупу утворюють виробництва, в різних цехах яких створюються окремі деталі, які збираються в проміжні вузли. які в кінці з’єднуються в завершений виріб. Найбільш характерним прикладом такого типу виробництва є машинобудівний завод, швейна фабрика.
На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються на одиничні, серійні і масові.
Одиничним називається виробництво окремих видів продукції. Прикладом такого типу виробництва бути кораблебудівні заводи, заводи важкого машинобудування. продукції яких, як правило, не повторюється.
Серійне виробництво характеризується періодичним випуском визначених партій (серій) продукції. Організація виробництва по цьому типу найбільш часто зустрічається у верстато- і приладобудуванні, інструментальному виробництві.
Масове виробництво являє собою найбільш досконалий тип організації виробництва, при якому в більшій мірі, ніж в інших виробництвах, забезпечується автоматизація і механізація багатьох процесів. В масовому виробництві випускається безперервно однотипна продукція при відносно обмеженій номенклатурі. До нього, як правило, відносяться видобувні виробництва. В оброблюваних галузях масове виробництво характерно для ряду галузей машинобудування (автомобільної, тракторної промисловості), легкої і харчової промисловості.
Великі і середні виробничі підприємства в свою чергу поділяються на цехи, ділянки або інші структурні підрозділи. На підприємстві, як правило створюються дві групи таких підрозділів (виробництві): основні і допоміжні.
5. Формування та облік собівартості
Випуск будь–якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. При калькулюванні собівартості реалізованої продікції необхідно керуватись вимогами П(с)БО № 3, тобто врахувати , що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг, необхідно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не в
ключаються наступні позиції:
- Адміністративні витрати;
- Витрати на збут;
- Інші операційні витрати;
- Фінансові витрати;
- Інші витрати;
Таким чином собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартісті продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітнього періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормових виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються
такі витрати:
Ш
прямі матеріальні витрати;
Ш
прямі витрати на оплату праці;
Ш
інші прямі витрати;
Ш
загальновиробничі витрати;
Не включаються до виробничої собівартісті і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому були здійснені наступні витрати:
Ш
понаднормові відходи;
Ш
витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що перебував у наступній стадії виробництва;
Ш
адміністративні накладні витрати;
Ш
витрати на збут.
Крім того не визначаються витратами, а отже не враховуються до калькуляції собівартісті вироблених, готових, реалізованих продуктів, товарів, робіт і послуг:
1.
Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
2.
Погашення ожержаних позик;
3.
Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу у відповідності з П(с)БО;
4.
Інше зменшення активів, або збільшення зобо’язань, якщо порушуються обов’язкові умови датовірності оцінки витрат.
Формування та облік виробничої собівартісті реалізованої продукції (робіт, послуг) зображено нижче на схемі.
Схема формування та обліку виробничої собівартості
реалізованої продукції
Додаток № 1
Зареєстровано в Міністерстві юстиції
України від 31 грудня 1999 р. N 318
Зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 19 січня 2000 р. за N 27/4248
(Із змінам і доповненнями, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2000р. №131)
Загальні положення
1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).
3. Положення (стандарт) 16 застосовується до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Довгострокові контракти".
4. Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:
Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат.
Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Об'єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Визнання витрат
5. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
6. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
8. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод