чекають важкі часи, і це примусило їх знизити свої очікування відносно майбутньої прибутковості «Clabir», а отже, і вартості акцій [4, 455].
Розділ 2. Формування ЕМІСІЙНОЇ ТА дивідендної політики на практиці
2.1 Операції з цінними паперами підприємства «Русь»
Підприємства, як господарюючі суб'єкти, стикаються на фінансовому ринку з двома основними проблемами: надлишок або нестача капіталу. Найпростіше дані проблеми можна вирішити використовуючи банківські інструменти (кредит або депозит), але як правило вони носять короткостроковий характер і вартість даних фінансових інструментів досить висока. Іноді найбільш вигідно використовувати при рішенні даних проблем різні види цінних паперів і можливості фондового ринку.
Так при надлишку капіталу на підприємстві «Русь», його можна направити в інші високорентабельні галузі роблячи довгострокові інвестиції в акції різних підприємств. При середньострокових і короткострокових інвестиціях, на сьогоднішній день, найбільший інтерес для підприємства можуть представляти Державні цінні папери. Даним паперам властива висока ліквідність, надійність (гарантується державою) і прибутковість, що перевищує всі інші інструменти фінансового ринку. При подальшому плановому зниженні Мінфіном прибутковості по державних цінних паперах, і зміцненні фондового ринку, в недалекому майбутньому перед підприємствами ширше відкриються можливості спекулятивних операцій з акціями різних емітентів, участь в пайових фондах, покупка прибуткових облігацій банків і промислових підприємств.
Підприємства мають два основні шляхи залучення капіталу для розвитку виробництва: через внутрішні джерела (реінвестування прибутку ) і зовнішні (кредити банків, випуск власних цінних паперів) [10, с.73].
Для більшості підприємств, тим більше для сільськогосподарських і ВАТ «Русь», зокрема, при існуючих високих кредитних ставках банків і низьких показниках власного прибутку, а часто і отриманні збитків, одним з варіантів залучення капіталу знову є робота підприємства на ринку цінних паперів. Так додаткові емісії акцій для промислових підприємств і підприємств АПК можуть служити не тільки джерелом залучення грошових коштів в сумі розміщуваної емісії, але і певним гарантом для сторонніх прямих інвесторів. Останнім часом однією з умов отримання довгострокових інвестицій від зарубіжних партнерів або крупних банків служить вимога продажу певного пакету акцій даному інвестору. А такий пакет найпростішим шляхом можна знайти тільки через вторинну емісію.
Нормально функціонуючий механізм фондового ринку дозволяє підприємству зібрати засоби шляхом здійснення первинної або вторинної емісії акцій або облігацій. Первинну емісію більшість українських акціонерних організацій здійснила в процесі приватизації [19, с.211].
Статутний капітал акціонерного товариства складається з акцій, що є основним інструментом фінансування діяльності підприємства, головним чином на момент його створення. Підприємства перетворені в акціонерні товариства відкритого типу в процесі приватизації спочатку порушили основне значення створення акціонерних товариств, як механізму залучення вільного капіталу, а не простого розподілу власності. Але в той же час приватизація носила і носить стратегічно важливий характер перекладу української економіки на основні ринкові принципи, а також створення нового класу - власника, без якого неможливе нормальне функціонування підприємств в справжніх умовах.
Існують різні методи залучення засобів інвесторів для підприємства «Русь» або розширення діяльності. В умовах класичної ринкової економіки основними з них є емісія боргових (облігацій) і пайових (акцій) цінних паперів.
Найпоширенішим методом емісії є розміщення акцій через інвестиційні інститути, які купують весь випуск і потім продають його за певними цінами фізичним і юридичним особам. Така практика носить назву андерайтингу.
Наступний спосіб - продажа безпосередньо інвесторам по підписці - відрізняється від попереднього тим, що проміжний продаж всього випуску акцій інвестиційному інституту не виробляється. Вважається, що тільки процвітаючі компанії з хорошою репутацією можуть дозволити собі цей метод.
Ще один поширений спосіб - тендерний продаж. В цьому випадку один з декількох інвестиційних інститутів (або виступаючих єдиним цілим) купують у позичальника весь випуск за фіксованою ціною і потім встановлюють торг (аукціон), за наслідками якого встановлюють оптимальну ціну акції.
У сучасних умовах для ВАТ «Русь» реальними представляються наступні операції з акціями.
По-перше, внески вільних грошових коштів та інших активів в статутні капітали інших підприємств. Наприклад, керівництво ВАТ «Русь» може купити акції акціонерного торгового підприємства для того, щоб підсилити свій вплив на керівництво фірми і тим самим або розширити, або укріпити канал реалізації своєї продукції. Або ж за допомогою даних інвестицій можна вирішити інші свої стратегічні задачі. Придбання акцій в даному випадку носитиме довгостроковий інвестиційний характер і в цьому випадку підприємство матиме право на отримання дивідендів. Дивіденди можуть бути реінвестовані підприємством, а також підприємство завжди може продати акції.
Для здійснення довгострокових вкладень керівництво підприємства повинне правильно розрахувати їх ефективність. При покупці акцій потрібно знати їх курсову вартість і поточну прибутковість.
Курсова вартість акцій як простих, так і привілейованих розраховується по формулі:
Курсова вартість=Дивіденд/Позичковий процент*Номінал
Поточна прибутковість (ПП) визначається таким чином:
ПП=(Дивіденд-Сума податків) / Ринкова ціна * 100%
Наприклад, фірма ВАТ “Витік” володіє рядом продуктових магазинів. Статутний капітал складає 110 млн.грн. Він розбитий на 110.000 простих акцій. Номінал акцій складає 1000 грн., за 2007 рік власникам акцій виплатили дохід у розмірі 70% річних. При покупці акцій даної фірми за 2000 грн. потрібно розрахувати курсову вартість акції і її поточну прибутковість.
Курсова вартість =70% / 42% * 1000 грн. = 1667грн
Поточна прибутковість = (700 - 700*0.15) / 2000 грн. * 100% = 29.75% .
Таким чином, при покупці акцій даної фірми можна одержати орієнтовно чистий дохід у розмірі 297,5 грн. на кожних 1000 грн. інвестицій.
По-друге, існує варіант вкладення вільних грошових коштів в акції на термін не більше ніж на один рік. Такий варіант може мати місце, коли отримуються акції з метою їх