· закриття неперспективних підрозділів;

· фінансове реструктурування (сек’юритизація активів).

При цьому законодавством забороняється випускати облігації з метою покриття збитків.

Облігації в Україні можуть випускатися підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами. Разом із тим для підприємств різних організаційно-правових форм існують певні обмеження, пов’язані з випуском облігацій.

2.3 Інвестиції підприємства в цінні папери

В даний час між сільськогосподарськими підприємствами відбувається щось подібне до "природнього відбору", в результаті виживають ті, хто зможе краще пристосуватися до життя, розвитку і навіть процвітання в умовах загальних і галузевих спадів.

Тому на практиці тільки за допомогою інвестиційної політики підприємство «Русь» може реалізувати свої можливості до передбачення довгострокових тенденцій економічного розвитку і адаптації до них.

Перерахуємо основні критерії ухвалення інвестиційних рішень з урахуванням чинника часу: інвестувати засоби в цінні папери доцільно, якщо:

1. чистий прибуток від даного вкладення перевищує чистий прибуток від вкладення засобів на грошовий депозит ;

2. рентабельність інвестицій вища за рівень інфляції ;

3. рентабельність даного проекту з урахуванням фактичного часу (тимчасової вартості грошей) вища рентабельності альтернативних проектів ;

4. рентабельність активів підприємства після здійснення проекту збільшиться (або, принаймні, не зменшиться) і у будь-якому випадку перевищить середню розрахункову ставку по позикових засобах;

5. даний проект відповідає генеральній стратегічній лінії підприємства з погляду формування раціональної структури виробництва, термінів окупності витрат, наявності фінансових джерел покриття витрат, забезпечення стабільних надходжень і т.д.

При аналізі передбачуваних інвестицій слід враховувати :

по-перше, ризик проекту;

по-друге, тимчасову вартість грошей ;

по-третє, привабливість проекту в порівнянні з альтернативними можливостями вкладення засобів з погляду максимізації доходів при прийнятному ступені ризику, оскільки саме ця мета зрештою головна .

Аналіз ризику починається з виявлення його джерел і причин, при цьому важливо визначити, які джерела є переважаючими, щоб зосередити аналіз на них. Ризик - категорія вірогідна, і його вимірюють як вірогідність певного рівня втрат. Допустимого ризику можна прийняти як загрозу повної втрати прибутку від того або іншого проекту. Критичний ризик зв'язаний не тільки з втратою прибутку, але і з недоотриманням частини вкладених засобів. Найбільш небезпечним вважається катастрофічний ризик, що приводить до банкрутства підприємства, втрати інвестицій. Наступним критерієм є тимчасова вартість грошей, витрачених на проект. Справжня (поточна) вартість грошей, що інвестуються, може і повинна бути в майбутньому нарощена, тобто збільшена на основі ставки прибутковості вкладення: у разі інвестицій в цінні папери - ставки прибутковості по цінних паперах.

Звичайно ставку прибутковості порівнюють з прибутковістю самого безклопітного інвестування засобів - банківського депозиту. Також необхідно враховувати, що чим частіше здійснюються грошові виплати по інвестиціях, тим вище сумарні доходи, бо "проценти набігають на проценти".

Оскільки ми вже відзначали, що основним способом роботи на фондовому ринку в даний час є робота з векселями то зупинимося на них детальніше.

Оскільки емісія векселів для сільгосппідприємств справа в більшості випадків безнадійна, в першу чергу через великий цикл виробництва і, як наслідок можливих втрат одержувача векселя (відстрочення платежу, продажі нижчі за номінал і т.д.), то найважливішим застосуванням векселів може служити їх використовування у вигляді розрахункового засобу.

Тут можна застосовувати як векселі видані банками у вигляді вексельного кредиту, так і векселі емітовані іншими організаціями.

Використовуючи векселі, виписані або аваліровані великими банками, можна значно прискорити рух оборотних коштів між сусідніми регіонами, а також використати банківські векселі як засіб дешевого банківського кредиту, ставка за таким кредитом звичайно встановлюється на рівні 20 - 60 відсотків, на відміну від комерційного до100 відсотків річних.

Купуючи на вторинному ринку (через торгові майданчики, обліково-вексельні будинки) векселя постачальників продукції з дисконтом, або векселі регіональних органів влади або інші векселі, що приймаються даним підприємством за номіналом в рахунок розрахунків за відвантажувану продукцію, підприємство також може одержати певний прибуток. Так у деяких регіонах можна одержати паливно-мастильні матеріали за нижчими цінами використовуючи векселі Комінефті і Лукойл-Перм, через організації приймаючі дані векселі за номіналом в рахунок відвантажуваної продукції, а середній ринковий дисконт складає 30-50 відсотків. Знижуючи витрати, а отже собівартість своїх послуг, і підвищуючи конкурентоспроможність своєї продукції, можна знайти додаткові канали реалізації, а отже не тільки зберегти виробництво на колишньому рівні, але і навіть розширити його .

Також підприємству «Русь» можна порекомендувати спробувати погасити свою дебіторську заборгованість за допомогою вексельного обігу в разі винекнення такої. Для цього необхідно звернутися до дебіторів, що мають великі і довгострокові заборгованості, з вимогою в рахунок своєї заборгованості розплатитися своїми простими векселями, або зажадати акцептувати перевідні векселі, природньо, наперед опрацювавши дане питання, оскільки надалі необхідно продати дані векселі або розрахуватися ними з своїми кредиторами з певним дисконтом. Дисконт повинен залежати від реальності отримання з боржника або активів або продукції. В деяких випадках набагато ефективніше з економічної точки зору продати борг свого кредитора з деяким збитком, і одержати грошові кошти в перебігу короткого терміну, ніж чекати їх півроку - рік, проводячи довгі судові розгляди.

При наданні комерційного кредиту споживачам продукції кооперативу слід керуватися наступними критеріями: кредитоспроможність векселедавця (його платоспроможністю), обов'язковістю підприємства, поточним станом його справ, його капіталом (ліквідним). А також :

· забезпеченням векселя (авалем банку або страхової компанії, заставою майна і ін.);

· кредитоспроможністю другорядних боржників (індосантів і аваля);

· можливістю розрахунку даними векселями, їх обліку або продажу, зокрема у порядку взаємозаліку;

· станом власного балансу ліквідності;

·