Планування включає встановлення мети діяльності, визначення необхідних ресурсів та шляхів для досягнення мети.

Для нормального виконання даних функцій необхідна інформація. Ту частину бухгалтерського обліку, що забезпечує потреби управління в інформації, називають управлінським обліком. Інформація, що надається управлінським обліком, орієнтована на задоволення потреб як стратегічного так і поточного управління, на оптимізацію використання ресурсів, забезпечення об’єктивної оцінки діяльності структурних підрозділів.

Отже, управлінський облік є складовою частиною процесу управління; він являє собою систему нагромадження, обробки і систематизації даних, пов’язаних із витратами (включаючи видатки виробництва і обігу), рентабельністю і т.д.; ці дані використовуються тільки для внутрішніх потреб в межах підприємства з метою прийняття рішень або оцінки діяльності підприємства.

Управлінський облік і звітність не підлягають обов’язковій централізованій чи державній регламентації, будуються на основі прийомів і методів, розроблених на кожному конкретному підприємстві, не розголошуються, будучи комерційною таємницею.

Вказаний Закон встановлює:

1. З питань бухгалтерського обліку:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2. З фінансової звітності:

-

-

-

-

-

-

3.Організаційні питання.

4.Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на основі нових національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому під національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку розуміють нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи і методи бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Даний Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, на представництва іноземних підприємств, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством (п.1 ст.1 Закону про облік).

Статтею 8 Закону передбачено наступний порядок організації і ведення бухгалтерського обліку: безперервне ведення бухгалтерського обліку від дня створення підприємства до його ліквідації. При цьому відповідальність за бухгалтерський облік операцій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна підприємства і зобов’язань, складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності покладається на ліквідаційну комісію.

Дуже важливою рисою Закону про облік є те, що з 01.01.2000р. суб’єкти господарської діяльності отримують право вибору ряду складових організації та ведення бухгалтерського обліку.

Так, згідно з п.4 розділу 3 Закону про облік бухгалтерський облік можна вести за вибором підприємства:

·

·

·

·

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, виконує такі основні функції:

· забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності ;

· організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

· бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

· забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Також підприємство самостійно визначає свою облікову політику - сукупності методів, принципів і процедур, що використовуються для складання та подання фінансової звітності.

Визначення облікової політики означає в першу чергу вибір методів обліку амортизації основних засобів, запасів, розподілу накладних витрат тощо, якщо Положення ( стандарти ) надають можливість такого вибору.

Облікова політика розробляється при переході на нову систему бухгалтерського обліку, уточнюється кожного року і оформляється відповідним організаційно-розпорядчим документом (наказом), може бути розглянута і затверджена рішенням власників (засновників) підприємства. Розробка облікової політики може здійснюватися як бухгалтерією, так і спеціально створеною комісією з представників бухгалтерської, фінансової, інших служб підприємства або аудиторською фірмою на договірних засадах. Проте відповідальність за формування і використання облікової політики повинен нести керівник підприємства.

При виборі облікової політики необхідно враховувати наступні фактори:

v

v

v

v

v

v

v

Вибрати оптимальну і обгрунтовану облікову політику можна тільки завдяки системному аналізу всіх вищеперелічених факторів.

Крім того підприємство самостійно вибирає форми бухгалтерського обліку як певної системи регістрів бухгалтерського обліку, порядку і методу узагальнення і реєстрації, враховуючи як єдині облікові принципи так і особливості своєї господарської діяльності і технології обробки облікових даних; самостійно визначає права працівників на підписання документів; самостійно розробляє системи і форми управлінського обліку, звітності і контролю; самостійно затверджує правила документообігу, технології обробки інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку. Головне, щоб вибрана підприємством форма забезпечувала його необхідною інформацією при складанні фінансової звітності і влаштовувала підприємство.

Закон передбачає певну технологією ведення бухгалтерського обліку:

Ш

Ш