Заробітна плата працівників – включаються витрати у вартість продукції на заробітну плату працівникам, а також відрахування у необхідні соціальні фонди це суттєво впливає на собівартість продукції і складає значну частину собівартості продукції.

Загально виробничі витрати – до загально виробничих витрат відносять загальні витрати які були використані для створення продукції чи товарів в цілому.

Існує два методи розрахунку витрат :

1. Метод прямого підрахунку – Цей метод може бути застосований тоді, коли можна точно визначити витрат, повязані із транспортуванням тих чи інших одиниць запасів у вартісному чи натуральному виразі.

Слід зазначити, що сфера застосування цього методу дуже обмежена. Крім того такий розподіл є досить трудомісткий і тому він застосовується здебільшого на підприємствах з невеликим обсягом обороту продукції.

2. Метод середнього відсотка – суть цього методу полягає у визначенні відсоткового співвідношення між сумою залишку на початок місяця і ті, що повязані з придбанням товарів протягом звітного періоду, та сумою залишку продукції на початок звітного періоду і придбану у цьому ж періоді продукцію.

Метод розподілу за середнім відсотком на відміну від прямого розрахунку не застосовується безпосередньо при одержанні продукції. Згідно з відповідним П(С)БО при використанні розподілу за середнім відсотком загальною сумою відображається на окремому субрахунку обліку продукції. Сума цих витрат щомісяця розподіляється між сумою залишку продукції на кінець звітного періоду і сумою продукції, що вибула.

1.4. Методика аналізу фінансового стану підприємства.

Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначити тенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них належать: системність, комплексність, регулярність, об’єктивність тощо.

Аналіз фінансового стану переслідує кілька цілей:

§ ідентифікацію фінансового стану;

§ виявлення змін у фінансовому стані в просторово – часовому розрізі;

§ виявлення основних факторів, які викликали зміни у фінансовому стані;

§ прогноз основних тенденцій у фінансовому стані.

Фінансовий аналіз проводиться з допомогою різного виду моделей, які дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Розрізняють дескриптивні моделі та предикативні. Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового характеру і є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі базуються на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі – це моделі прогнозуючого характеру. Вони використовуються для передбачення доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є:

· розрахунок точки критичного обсягу продажу;

· побудова передбачуваних фінансових звітів;

· моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі і регресивні моделі);

· моделі ситуаційного аналізу.

Отже, основними методами фінансового аналізу, які будемо використовувати, є наступні:

1) горизонтальний аналіз;

2) вертикальний аналіз;

3) просторовий (порівняльний) аналіз;

4) трендовий аналіз;

5) розрахунок фінансових коефіцієнтів;

6) табличний метод.

Горизонтальний аналіз дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

Для визначення змін у господарській політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

На відміну від горизонтального аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100% і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати.

За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння.

Порівняння – це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одно якісними предметами або явищами.

Серед статистичних методів, що використовуються в аналізі вагоме місце посідає табличний метод.

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць і їхній майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю, наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові показники і дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

У процесі збору цифрової інформації та заповнення таблиць, виникає низка технічних складностей, якщо її занадто багато. З метою забезпечення компактності таблиць вихідну інформацію:

1. Спрощують чи заокруглюють (до тисяч, мільйонів);

2. Скорочують або частково відкидають другорядні дані;

3. Об’єднують у групи, проміжні підсумкові показники, передають через середні показники;

4. Комбіновано показують частину показників у деталізованому