цін, граничних рівнів по-середницько-збутових і торговельних націнок (надбавок), гранич-них нормативів рентабельності, або запровадженням обов'язко-вого декларування зміни цін.[1] Перелічені методи мають як недо-ліки, так і переваги і різною мірою використовуються урядами країн з ринковою економікою. Так, метод регулювання цін через граничний рівень рентабельності в процентах до витрат вироб-ництва, який практично не використовується у світовій практиці, набув в Україні значного поширення. Підприємство не має права перевищити в ціні встановлений норматив рентабельності, інак-ше на порушника накладаються штрафні санкції. Протягом корот-кого проміжку часу такий підхід здатний стримати монопольні тенденції до підвищення цін та скорочення пропозиції. Однак у довгостроковому періоді виявляються негативні риси даного ме-тоду, котрі зумовлені пропорційною залежністю розміру прибут-ку від собівартості продукції. Тому підприємства-монополісти за-інтересовані не в зниженні, а навпаки, у збільшенні витрат на свою продукцію, що за встановленого рівня рентабельності дає їм змогу отримати більший прибуток. Це негативно впливає на ефектив-ність виробництва, призводить до безупинного підвищення собі-вартості продукції, а відтак і до постійного зростання цін.
Названі недоліки значною мірою усуваються регулюванням цін на основі декларування. Декларування зміни ціни означає, що підприємство для підвищення ціни, яку регулює держава, повинно звернутися у відповідні органи на отримання дозволу на це. Тому в деяких країнах такі ціни називають «дозвільними».
Для одержання дозволу[12c.76-78] на підвищення цін підприємство готує необхідну інформацію, приділяючи особливу увагу обґрунтуван-ню собівартості, підвищення якої дозволяється тільки з об'єктив-них причин, наприклад, у разі зростання тарифів на електроенер-гію, збільшення орендної плати, підвищення ставок товарних по-датків тощо. В Україні для декларування зміни цін підприємства подають у відповідні органи такі дані: запланований рівень ціни, калькуляцію собівартості продукції з розшифровкою подорож-чання матеріальних витрат і збільшення трудозатрат, досягнутий і запланований розміри прибутку від реалізації продукції, рівень рентабельності в цілому на підприємстві та обґрунтування при-чин зміни ціни. У разі перевищення рівня регульованих цін і та-рифів або їх підвищення без декларування до порушників засто-совуються відповідні санкції.
Здійснення державної цінової політики неможливе без ефек-тивного контролю за додержанням дисципліни цін. Під дисциплі-ною цін розуміють дотримання визначених нормативними актами й документами вимог щодо формування, установлення та вико-ристання цін за умов регульованої ринкової економіки.
Контроль за додержанням дисципліни цін здійснюється сис-темою спеціальних органів, зокрема Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України і підпоряд-кованими їй державними інспекціями Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав-них адміністрацій. Головними завданнями інспекцій є здійснення державного контролю за дотриманням установленого порядку за-твердження й застосування цін, захист законних інтересів грома-дян, викорінення фактів зловживань суб'єктами підприємництва з метою одержання незаконних доходів за рахунок підвищення цін, експертиза економічного обґрунтування цін і тарифів, уста-новлених підприємствами та організаціями незалежно від форм власності й господарювання.
Крім державних інспекцій, право контролю за дотриманням порядку застосування цін і тарифів мають також інші державні й недержавні установи: податкові, фінансові та антимонопольні служби, комітет захисту прав споживачів. Права зазначених ор-ганів є дещо вужчими, ніж права інспекцій. Якщо державні ін-спекції цін мають право самостійно приймати рішення щодо за-стосування фінансових санкцій і стягнення штрафів через по-даткові органи, то інші служби можуть тільки передати органам контролю за цінами матеріали та акти перевірок для дальшого розгляду.
Контроль за цінами із застосуванням економічних санкцій за порушення дисципліни цін поширюється на всіх суб'єктів госпо-дарювання, які перебувають на території України та здійснюють виробничу, торгову та іншу комерційну діяльність.!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Господарське право України - Щербина:Правове регулювання контролю за додержанням дисципліни цін та відповідальність за її порушення.
Контроль за додержанням державної дисципліни 10,c.32цін є одним з видів державного контролю за діяльністю господарюючих суб'єктів. Державний контроль за цінами здійснюється головним чином при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Щодо сфери дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування (зокрема, шляхом декларування) та додержання вимог антимонопольного законодавства.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюють спеціальні органи - державні інспекції з контролю за цінами, систему яких очолює Державна інспекція з контролю за цінами, що функціонує у складі Міністерства економіки України. В умовах переходу економіки на ринкові принципи органи державного контролю за цінами перебудовують свою роботу в напрямі здійснення перевірок основних засад формування собівартості продукції (робіт, послуг) у структурі цін, а також вимог антимонопольного законодавства.
Закон України "Про ціни і ціноутворення" не регулює детально правовий статус державних органів контролю за цінами, права та обов'язки їхніх посадових осіб. Він лише містить норму, відповідно до якої державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні"4. Виходячи з того, що завдання і функції державних податкових інспекцій і державних інспекцій з контролю за цінами істотно відрізняються, у Законі України "Про ціни і ціноутворення" доцільно повніше і детальніше визначити правовий статус державних органів з контролю за цінами.
Відповідно до чинного законодавства державні інспекції з контролю за цінами мають, зокрема, право:
здійснювати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів;
одержувати від службових осіб у письмовій формі пояснення, довідки, відомості з питань, що виникають під час перевірок;
обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні приміщення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та місця їх знаходження;
вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій усунення виявлених порушень законодавства про